Акторка Франківського драмтеатру Галина Баранкевич поставила виставу за романом франківської письменниці Любові Загоровської «Таборові діти».
Виставу покажуть 24 серпня о 17:00, пише Репортер.
Премʼєра виставі відбулася у червні в Університеті короля Данила. Зараз виставу планують поставити в недобудованому храмі в селі Підлужжя.
Це вистава про репресії, це реальні спомини людей, які в дитинстві відчули на собі радянську руку, були виселені з своїх домівок на заході України. Йдеться саме про дітей: хтось народився в товарняку, хтось повернувся через роки і боролися за виживання в статусі «ворогів народу», – каже Галина Баранкевич. Я – викладачка дитячої театральної майстерні й рік тому діти сказали, що хочуть зіграти щось серйозне. Я якраз на той момент читала цю книгу».
Авторка книги Любов Загоровська каже: героям її книги зараз понад 80 років. Її завданням було розбудити у них дитячі спогади. А коли ці історії у виставі звучать дитячими голосами, це створює ще більший ефект.
Попередня книга «Моя УПА» – це були розповіді людей, які долучалися до волонтерського руху. У багатьох розповідях людей звучало, що разом з ними на Сибір вивозили всіх їхніх родичів. Тому я задумалась, скількох дітей спіткала така доля, – говорить Любов Загоровська. – Виявилося, що повноцінного дослідження таки не було. Тому я поїхала у п’ять різних областей, розшукувати тих, хто пережив таке в дитинстві. Мене цікавили долі репресованих дітей.
У виставу ввійшли історії дітей «куркулів», політичних дисидентів, тих, кого переслідували за віру. Дві історії – від тих, кому на момент репресій було кілька місяців і ці історії вони знають з розповідей рідних.
Всього у виставі – 12 історій із понад 60, описаних у книзі.
Я дуже хотіла зробити щось важливе до Дня незалежності. Зараз у нас війна, але я не вважаю, що ми маємо не святкувати. Гучні концерти, може, не на часі. Але духовність, просвітництво завжди потрібне, – говорить Галина Баранкевич. – Діти мають мати певну базу своєї історії і свого родоводу. Мої учні знають, що таке репресії, вони сказали, що ніколи нічого російського слухати не будуть.
Локацію обрали не випадково. Храм у Підлужжі будують уже 30 років. А його попередник був свідком багатьох подій.
Колись у Підлужжі був храм, збудований у XV столітті, а через 100 років його зруйнували татари. Зараз на цьому місці відбудовується нова церква, – каже режисерка. – Риштування слугуватимуть нам декораціями. Ми хочемо дати новий поштовх цьому будівництву храму, яке зараз очікує на фінансування.
Вхід на виставу вільний. Під час події збиратимуть пожертви на ЗСУ і на добудову храму.
