У вівторок, 14 січня, у Франківському драмтеатрі розповіли про нову постановку – імерсивну виставу “Біла тінь” за мотивами пʼєси Карела Чапека “Біла пошесть”.
Премʼєра відбудеться вже завтра – 15 січня. Покази заплановані на 16:00 та 19:00, пише Репортер.
Як розповідають творці вистави, історія – не за сюжетом, вона – з вигаданого світу. Глядач під час вистави зможе відчути себе в іншому, вигаданому просторі, стати частиною вистави і пройти особистий катарсис через кризу до особистісного росту.
Постановка пройде без слів. Актори розповідатимуть історію мовою тіла. Актори поступово вводитимуть глядачів у простір вистави і за згодою залучатимуть до співдії.
Як зазначив директор Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський, цей театральний сезон – рівня національного театру. І сьогодні на фінальному прогоні народиться ще одна важлива вистава «Біла тінь».
Режисерка, авторка ідеї та хореографка – Ольга Семьошкіна.
З Олею в нас багато спільних творчих дітей. Тішуся, що Оля наважилася стати режисеркою з чудовою командою, яка це робить: актори нашого театру, мої діти – другий курс акторської майстерні. Це майбутнє українського театру, – говорить Ростислав Держипільський. – Завтра у Франківську народиться наша нова дитина «Біла тінь».
Серед спільних проєктів драмтеатру та Семьошкіної – «Енеїда», «Ромео і Джульєтта».
Ми пройшли багато творчих проєктів. Недавно ми відвідали фестиваль у Литві, де побачили 21 виставу. І зрозуміли, що маємо намір працювати над сучасним театром. Світу цікаво, що ми відчуваємо як Україна, – говорить Ольга Семьошкіна. – Вистава народилася з бажання спробувати щось інше. Глядач прийматиме участь у виставі і в результаті кожен побачить щось своє. Є в середині вистави зони, де актор може імпровізувати.
Сценограф вистави – Андрій Фішер. Він намалював білу хворобу Карела Чапека і вигадав мізансцени до вистави. З цього і почалася співпраця. Андрій Фішер прийшов у театр з кіно.
Зараз людині не вистачає співучасті. Хочеться, щоб глядач був дотичним: міг змінити напрямок історії, прийняти якесь рішення. Тоді мені прийшла думка дати простір, в якому людина потрапила в інший простір, змогла відчути себе на іншій планеті, в іншому середовищі, – говорить Андрій Фішер. – Простір у нас двоповерховий – для того щоб створити відчуття ієрархії, коли є щось вище нас, куди ми прагнемо потрапити.
За словами Фішера, концепція вистави – аби глядач відчув себе максимально наближеним до театру.
Ми займаємося фізичним театром і було непросто знайти форму, в якій люди існуватимуть як в житті і при цьому будуть акторами. Колір вистави – сірий, щоб не відволікати, – розповідає Ольга Семьошкіна.
Художниця костюмів – Тая Карась. За її словами, концепція – відобразити внутрішні процеси руйнування, які в результаті ведуть до втрати індивідуальності.
Надія Левченко бере участь у виставі як акторка, виконуючи роль Білої Леді, та як авторка музики. Вона створила інструментально-електронні сонети до вистави, які супроводжують дослідження звуку і руху акторами.
Нам не потрібні були самостійні музичні номери. Музика у цій виставі допомагає створювати. Надя так легко грається з музикою, що написала багато цікавих музичних композицій, – пояснює Семьошкіна.
Ще одна нова людина в команді франківського драмтеатру, що бере участь у створенні постановки – психологиня Катерина Петрова.
У цій виставі дві основні лінії – психологія особистості і психологія натовпу. Ми дуже боїмося криз. Але кризи нам допомагають пройти ріст особистості, – говорить Катерина Петрова.
Читайте: «Наталка Полтавка» у стилі рок. Франківців кличуть на нову премʼєру від драмтеатру
Бути тут і зараз – найскладніша форма існування для людства. Але коли із розумінням всіх обставин ти можеш продовжувати жити і працювати – це найвища форма життя. Ми намагаємося створити таку виставу, щоб глядач став частиною вистави. Глядач може вільно пересуватися. І нам цікаво, який висновок для себе зробить глядач, – додає Семьошкіна.
