Культура

Франківчанка Олена Ковтун побачила Еверест і закохалась у храми Непалу (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Недавно разом із невеличкою групою франківчанка Олена Ковтун побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду. Отримала багато емоцій, якими поділилася з «Репортером».

img_1269

Смуга кінчається скелею

Олена родом з Івано-Франківська, навчалася в медуніверситеті на провізора. Нині живе в Києві, де працює над розробкою лікарських засобів. Поїздку планувала два роки. Каже, націленої підготовки до походу не було, лише бігала влітку майже щодня. Ще трохи стрибала на скакалці.

В експедиції разом із гідом було семеро людей. До столиці Непалу Катманду вони дісталися літаком. Потім летіли в Луклу, звідки й почали сходження до базового табору Евересту. За словами Олени, посадкова смуга в аеропорту Лукли має лише 500 м і закінчується скелею.

1

«Враження при посадці були екстремальними», — сміється вона.

Щодня мандрівники проходили більше 10 км. Ночували в лоджіях (будиночках), які мають вигляд класичного готелю.

img_1284

«Приміщення доволі комфортні, якщо не ставити особливих умов і розуміти, на якій висоті вони розташовані. Люди будують із того, що принесли на своїх спинах, — пояснює Олена Ковтун. — Оскільки в горах сполучення і транспорту немає, мешканці носять вантажі самі або ж за них це роблять тварини — яки та мули».

Снідали й вечеряли у тих же лоджіях, а на маршруті перекусували енергетичними батончиками і сумішами із сухофруктів. До прикладу, внизу паста карбонара коштувала 400 непальських рупій (десь 4 долари), а нагорі макарони з яйцем — сім доларів.

У перші два дні сходження лоджії були з міцного дерева. Вище — вже тонші будинки, які не опалювалися. В останній лоджії, перед базовим табором Евересту, взагалі — мінусова температура, лід у кімнаті.

14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n

Гірська хвороба прийшла вночі

Всього ж до базового табору, розташованого на висоті 5365 м, йшли шість днів.

«Можна було й швидше, але важлива акліматизація і поступове збільшення висоти, — наголошує Олена. — Під час сходження були сильні перепади температури — від -5 вночі до +17 вдень».

З одягу, каже вона, нічого особливого не брала. Все, як і в похід на умовну Говерлу: термобілизна, фліска, трекові штани, пухова куртка та легка вітрівка, шарф, шапка, рукавиці. Ще — окуляри та сонцезахисний крем.

15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n

До речі, наплічники мандрівники несли лише перші два дні, де була незначна висота. Потім рюкзаки трохи розгрузили і чотири віддали портерам (місцевим носіям).

Після базового табору Евересту група ще пішла на гору Кала-Патхар. Та через гірську хворобу Олена залишилася внизу.

«Ця гора — як додатковий бонус, на яку сходять подивитися на схід-захід. А я залишилася в поселенні шерпів Горакшеп, там була остання лоджія на шляху», — зазначає мандрівниця.

Гірська хвороба в дівчини почалася вночі. Через холод не спала, не могла зігрітися. У неї почалися сильна задишка і нудота, які знесилювали.

«Критичного стану не було, аби викликати гелікоптер. Блокбастер не знімеш», — жартує вона сьогодні.

Коли перебуваєш на такій висоті й довкола краса — це настільки емоційно сильно, аж важко словами передати, каже дівчина.

«Це просто відчуття тотального щастя! — говорить Олена. — От, є градація щастя — від -10 до +10 — то там усе на максимумі. Це було скажено круто».

Заплатити за страждання

У горах вони ще відвідали буддистський храм у поселенні Тенгбоче. Там через 10-15 хвилин у дівчини «кудись втекли всі думки».

«У храмі був гонг і щось на кшталт нашої трембіти за формою, але от звук дуже специфічний. Через поєднання інструментів та прочитання молитов декількома десятками монахів в унісон побігли мурашки по шкірі», — розповідає Олена.

Загалом похід тривав 11 днів. Після спуску два дні провели в Катманду, де побували у храмі Пашупатінатх. Це територія комплексу з індуїстськими храмами. Там же протікає священна ріка, де омивають тіла померлих. А недалеко їх спалюють.

15178936_955621134542062_7233198973601765433_n

«В Україні, коли прощаються з померлим, то кидають грудку землі, непальці ж зачерпують з ріки воду і поливають тіло, — розповідає Олена Ковтун. — Потім його несуть до п’єдесталів, які розташовані на певній віддаленості від храмового комплексу. Що нижчої касти померлий, то далі від храму його несуть».

На п’єдесталі — подушка сіна, яку присипають порошком, довкола кілька колод. Їх підпалюють, і тіло горить. Каже, спостерігати за цим важко. По-перше, специфічний запах. А по-друге, дивишся, як людину ховають і родичі плачуть.

«Я за це заплатила і тоді подумала: віддала гроші за те, аби подивитись, як страждають люди», — каже Олена.

Ще один день провели в містечку Бактапур. На думку Олени Ковтун, воно зовсім інше, ніж галасливе Катманду, каже, там Непал відчувається краще.

Після цього група три дні пожила в зовсім іншій частині Непалу, протилежній до гірської, — Чітвані. То майже прикордонна зона з Індією, там джунглі й набагато тепліше. А ще, розповідає Олена із захопленням, там водяться крокодили, олені, носороги, дикі кабани. Змогла й на слонах покататися. Не приховує: дуже хотіла побачити тигра, але не вдалося, хоча там їх є три.

«Треба їхати ще, бо Кала-Патхар і тигри — недопрацювання», — сміється Олена Ковтун і вже планує наступну поїздку.

 


Яке спорядження найкраще обрати для підйому на базовий табір Евересту розповів Станіслав Провальний — експерт туристичного спорядження мережі магазинів Gorgany.

Насамперед, потрібно обрати наплічник, який буде не лише зручним, а й досить об’ємним. Оптимально — від 40 до 60 літрів. Він повинен мати хорошу вентиляцію спини та правильний розподіл навантаження. Є жіночі та чоловічі моделі — вони враховують фізіологічні особливості.

Одяг варто обирати, виходячи з погодних умов та особливостей маршруту. Обов’язково потрібно мати термобілизну — це найближчий до тіла шар одягу, який виводить вологу назовні. Вона є з шерсті або синтетичних тканин. Перша гірше відводить вологу, проте добре зігріває. Синтетична — навпаки.

Також потрібен спеціальний одяг, найкраще — з флісу. Варто придбати мембранну куртку-вітрівку. Від звичайного дощовика вона відрізняється тим, що не лише захищає від вологи, а й виводить її зсередини.

Штани. На теплу погоду підійде варіант з поліестеру — добре пропускає повітря та швидко висихає. Для мінімального утеплення підійдуть штани з софтшелу. Найкраще скомбінувати ці два варіанти.

Черевики повинні добре фіксувати ногу, мати захист від води, бути з твердою підошвою та оптимальною вагою.

Шкарпетки. Їхня особливість — у захисті від холоду та циркуляції повітря і відведенню вологи через дренажні канали у в’язці. А вовна — основний матеріал — тривалий час не набирає специфічного неприємного запаху.

Точно потрібна шапка — найкраще підійде з софтшелу, можна також взяти мультифункціональну пов’язку. Не менш важливо мати флісові рукавиці.

Окуляри з високим ступенем захисту від ультрафіолету. Сніг та лід відбивають сонячне проміння, воно потрапляє в очі буквально з усіх сторін і може призвести до тимчасової сліпоти.

Спальний мішок. Він може бути двох типів: синтетичний і пуховий. При однаковій температурі комфорту, пухові будуть легшими, а з синтетичним наповнювачем — важчі та більш об’ємні.

Горгани

Якщо захочете відпочинку у горах, спеціальне спорядження для вершин Непалу чи Карпат можна придбати у експерта з туристичного спорядження —в магазині Gorgany – Івано-Франківськ, вулиця Гаркуші, 35. Телефони: 068 427 25 25, 099 099 50 25.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.