День міста – весело та смачно

Минулими вихідними Івано-Франківськ відзначив свої 352. Уродини пройшли компактно, весело, цікаво та смачно. Невелика, але чітка програма дозволяла всюди встигнути та все побачити.

Деякі франківці почали вітати одне одного з Днем міста ще з середи. Адже саме 7 травня 1662 року місто отримало магдебурзьке право.

Сухі привітання переросли у справжні святкування вже у п’ятницю, 9 травня. На фортечній площі «Бастіону» почався традиційний фестиваль «Свято ковалів». Уже дванадцятий!

Колоритний коваль із Донецька. Каже, що до Франківська збирався як на побачення

Ще знадвору, перед входом у «Бастіон», трохи лякали, але більше інтригували дивні звуки та запах паленого. Через той гамір здавалося, що там триває справж­ня битва – лицарі з мечами та в кольчугах гамселять один одного по головах та інших частинах тіла. Ну, майже так і було. Ковалі запекло та успішно билися з розпеченим залізом.

«Боже, що вони таке вішають, ви бачите?!» – на студентів-ковалів з Івано-Франківського вищого професійного училища № 21 набігає стривожена жіночка у нарядному костюмі. А ті чіпляють трикольоровий прапор одної з країн-учасниць фесту. «Та не переживайте, то прапор Нідерландів», – сміються люди поруч. «Хух, а я вже перелякалася, що то російський, думала вже зривати!».

«Хлопці, уважно: червоний-білий-синій, червоний-білий-синій», – біжить від машини з перекладачкою 75-літній голландський коваль Хуб Сенсен.

До речі, на фест завітали команди із Польщі, Литви, Білорусі, Швеції, Ізраїлю, Естонії, Туреччини, Італії та Франції. Останні – ну такі вже милі, так уже посміхалися дівчатам… Цікаво, що були й ковалі з Санкт-Петербургу (Росія). Кажуть, їхати не боялися, бо тут – друзі.

«Надю, дивися, не хоч таку нічну сорочку?» – питає в подруги висока чорнява жіночка й заливається сміхом. «Дівчата, то кольчуга – 16 кілограмів! У такому лише спати. А ще можна піти поплавати», – віджартовується коваль із Рівного.

Взагалі на «Бастіоні» панувала атмосфера дружби й добра. Тут можна було дивитися за роботою ковалів, усе в них розпитати, вчитися, пити з ними пиво, фотографуватися, бо всі позитивні й відкриті. І так три дні – аж до 11 травня.

На пам’ять про фестиваль у когось лишився кований сувенір. Чоловіки розглядали та купували ножі чи мечі, а мене, як і решту представниць прекрасної статі, тягло до прикрас. Дуже вже оригінальні, але й дуже дорогі. За ней­мовірний та просто якийсь космічний кулон з титанової сталі – 300 гривень. Але ж вартує, холєра! Сфотографувала та й пішла далі.

Вчергове отримало ковані сувеніри і місто – дві скульптури з пленеру «Позитив», а також спільну роботу всіх ковалів – монумент «Єдність» у вигляді хреста. Кожен майстер робив скоби, які символічно з’єднували чотири дерев’яні колоди як частини світу, пори року, земне й небесне…

Львівські майстри навчали робити цікаві фігурки зі скла

Поруч, на майдані Шептицького, Низовій, площі Міцкевича гомонів не менш традиційний «Прикарпатський вернісаж». Тут були всі карпатські сувеніри – від булав і кухонних дощок до найрізноманітніших вишиванок. Медовуха, вино – і купити є що, і обмити одразу можна.

У суботу, 10 травня, більш активніші мешканці та й гості міста взяли участь у ще одному, вже вибачте, традиційному заході – вело-мото-автопробігу. Кожен на своєму транспорті їхав до образу «Ісус благословляє подорожніх», що на заводі Автоливмаш. «Репортер» приперся на таксі, за що й був присоромлений двома колоритними жіночками. Вони обидві приїхали на жовто-блакитному запорожці «Іриска» – одна зі Львова, а інша, яку вона у тому ж Львові підібрала, взагалі аж із Німеччини. Наступного року приїду на ровері.

Родзинкою автопробігу стала довжелезна колона з ретро-мобілів, яку фронтмен гурту «Перкалаба» Андрій Федотов (Федот) супроводжував грою на трубі, викликаючи щирі посмішкі у всіх пішоходів, пасажирів і водіїв маршруток. Певно, так весело у корках ще ніхто не стояв.

На вело-мото-автоблагословенні й маленькі водії освячували свій транспорт

І нарешті, нагнавши апетиту тими вело-мото-автопробігами, – мерщій до ратуші. Тут смачно пахло, варилося, смажилося й коптилося, бо проводили кулінарне свято «Смак Українських Карпат». Справжні фестини для шлунка – страви за старовинними гуцульськими рецептами на будь-який смак. Деякі навіть безкоштовно!

Стихійне поїдання святкового торта біля ратуші. Можна було отримати чималий кусень

Наприклад, учасники свята із Коломиї запрошували всіх на «Фасулі з ребрами по-весільному». Кажуть, цьому рецепту десь під 500 років. Наготували 60 літрів того варива. А рецепт простий: півдня мочаться квасолі, далі їх варять, а потім тушать зі свининою. Ну, ще приправи до смаку. Результат – казка.

Поруч, перед величезними чавунними казанами, вистроїлася чимала черга. Усім охочим розливали незвичайний борщ, бо з грибами, квасолею та тертим коренем петрушки. Наварили його рекордну ємкість – 280 літрів. Витратили 30 кг буряків, 50 кг картоплі, по 15 кг цибулі та моркви, 2 кг часнику, по 3 кг кореня петрушки й білих сушених грибів, а також 5 кг квасолі. Було багато й дуже смачно!

Отож, відсвяткували на славу. Дай Боже, у мирі та гаразді дочекати на другий рік!