Латвія, Естонія, Литва – такі близькі для нас за духом, але таки далека кілометрами Європа. Одного вікенду «Репортер» побачив, чим живуть столиці Балтії – Рига, Таллінн, Вільнюс.
Рига, коти і ялинки
Турів у Балтію нині – море. Можна знайти і за 90 євро (відвідини трьох столиць, дорога, ночівля, харчування). Чи можна помандрувати й самому. Шенген у паспорті, трохи грошей з собою і – гайда у мандри.
Столиця Латвії Рига – перша в балтійському намисті. Красиво, затишно, гармонійно. У старій частині міста – неймовірна архітектура, яка дуже органічно поєднується із сучасними будівлями-офісами. Виглядає просто круто! А поміж тим усім – стара бруківка XV століття, вузенькі вулички. Отак би й ходив, блудив, роздивлявся, захоплювався, фотографував.
Серед мешканців Риги 42 % – росіяни, решта – латиші. Між собою вони часто не дуже дружать. І часто політики цим маніпулюють. Знайомо?
До речі, мешканці Латвії мають різні паспорти – громадянина і не громадянина. Отримати громадянство можна, якщо скласти іспит з мови та історії. Цікаво, що громадянство можуть і забрати, наприклад, за водіння в нетверезому стані. Це якщо попався вже вдруге. За перший раз – 15 діб тюрми.
На всі національні свята у Латвії на кожному будинку мають висіти державні прапори. Не повісив – штраф.
Національна кухня тут проста та ситна. Наприклад, горохова каша з салом. Ще туристів заманюють супом з оленини, тушонкою із зубрятини. Зубрів почали розводити в останні роки, аби поля випасали. За недоглянуті землі тут штрафують. Якщо ж фермер хоч покосить траву, то отримає дотацію від держави. От ті метикуваті фермери й розводять копитних – аби ті «косили» траву, а потім із них тушонку роблять.
У Ризі вже давно новорічна атмосфера, святково прикрашені вулиці, будинки. А ялинок тут на кожному кроці: з цегли, з дерева, з металу, з паперу, відеоінсталяції на стінах, живі. Цікаво, що п’ять років тому столицю Латвії оголосили містом новорічної ялинки. До того цей статус мав Таллінн (Естонія). Та одному ризькому професору, депутату парламенту, то сильно муляло. Порився й він в архівах і знайшов, що в Латвії ялинку поставили на три роки раніше. Цьогоріч будуть святкувати вже 505 років з того дня.
А ще в латвійській столиці якесь особливе ставлення до котів. Їх тут так багато! Парочка живе навіть у мера Риги в кабінеті. Ще є знаменитий будинок котів, де на шпилях дахів сидять величезні чорні коти-флюгери. А біля новорічної ялинки поставили триповерхові котячі апартаменти. На кожному поверсі в окремих омебльованих кімнатах живе кіт. Вони ластяться через шибку до туристів. Це так працівники притулку для тварин збирають гроші на утримання хвостатих. І їм користь, і коти не голодують, і туристам забавка.
Чому естонці не поспішають
Якщо будете їхати автобусним туром, то вибирайте такий, де є ночівля у кожній зі столиць. Бо я на оглядини найкрасивішого міста Естонії мала лише чотири години.
Попри все, Таллінн – це море вражень. Розкішна панорама старого міста, ті червоноверхі дахи, позолочені флюгери-півники, кольорова бруківка якось зупиняють час. Потім мандрування вуличками до ратушної площі, поміж будиночками з низькими вікнами, різнокольоровими дверима заносять тебе в якусь казку. А солоденькі марципани і глінтвейн на лікері «Vana Tallin»… І все – нікуди не спішиш. Вже починаєш розуміти знамениту естонську неспішність.
До речі, в магазинах до вас ніхто не підійде, поки ви першим не привітаєтеся. Естонською «добрий день» буде – тере. «Дякую» – айтя. Цікаво, що латвійською айтя означає – вівця. Латвія та Естонія завжди конкурували. За словами знайомих латишів, естонці дуже зверхні та впевнені, що в них усе найкраще. Тому латвійці й відриваються тут на повну. Дякують – айтя (вівця) – усім естонцям.
Литовський фарш
Остання столиця балтійського вікенду – Вільнюс. Чесно, було враження, що їдемо Білоруссю. Навколо соснові, березові ліси, бідненькі хатки при дорозі. Та й спершу сама столиця здавалася сірою, брудною, з облупаними будинками, безхатьками, що порпаються у смітниках. Але далі, за Гострою брамою, а саме звідси і треба розпочинати екскурсію – зовсім інший світ. Компактні вулички-головоломки. У кожному найменшому провулочку – цілі галереї, міні-музеї, магазинчики, старовина.
А далі новорічний центр, брендові магазини, ресторани, дорогі автівки. Словом – повний фарш.
Найбільше туристів у Вільнюсі влітку, точніше туристів-паломників. Цікаво, що Литва найпізніше в Європі прийняла християнство – у XIV столітті, але порівняно з двома попередніми столицями храмів тут дуже багато. У дзвіниці Гострої брами знаходиться знаменита чудотворна ікона Божої Матері, до якої з’їжджаються паломники звідусіль. Дуже красивий та затишний готичний костел Святої Анни чи храм Святого Михаїла.
Аби щось купити в Литві, треба поміняти гроші на місцеву валюту – літи (1 євро – 3.43 літи). Євровалюту у них введуть лише з наступного року. Що купити? Трикотаж, а ще бальзам «999», настояний на 20 травах.
Панораму міста можна подивитися з вежі Гедемінаса. Звідти Вільнюс як на долоні. Ще там, недалеко від центру, є ціла окрема республіка – Ужупіс. Вона має свого президента, міністрів, конституцію. Це така собі окрема творча країна – з масою галерей, кафешок і творчих, кольорових мешканців.
У Вільнюсі можна побачити багато наліпок на кшталт «Путлєр капут». На вуличних вернісажах роботи місцевих художників також присвячені Україні. Вони з нами!
Ось де можна сповна насолодитися національною кухнею, так це в Литві. Фірмовий грибний крем-суп, поданий у чорному домашньому хлібі. А картопляні ковбаски, а цепеліни – зрази з вареної та сирої картоплі з м’ясною начинкою. Це щось! Цікавий на смак суп з чорносливом. А як запити те все добрим бальзамом на травах, то нічого вашому шлунку не зашкодить. Перевірено.
