У четвер, 22 березня, у першій сімейній ресторації Мулярових в Івано-Франківську косівський різьбяр Микола Стринадюк закрив авторську виставку «Вільним інтерв’ю» – розказував про себе, про різьбярське ремесло.
Близько 40 робіт Стринадюка експонувалися в ресторації два місяці. За словами власника закладу Віталія Качкана, у роботах поєднано багато технік і матеріалів.
«Мене тішить те, що я зумів за два місяці це показати відвідувачам «Світлиці», – говорить Качкан.
Цікаво, що свої роботи майстер не продає, а колекціонує. Продає хіба авторські копії. Зізнається, що іноді копія виходить навіть кращою.
«Колись займався чим завгодно, але не різьбою, – каже Микола Стринадюк. – Воно було у голові. Я малював ескізи, але не втілював їх, а в якийсь момент дозрів і почав займатися цим постійно. Вже 30 років пройшло з того часу».
Стринадюк впевнений, роботу треба відчувати – інакше не вийде зробити якісно. Все має значення – лінії, деталі. Це створює вібрації, які відчувають глядачі.
«Коли в голові є ідея, я переношу її на папір, а тоді вже роблю на дереві, – говорить майстер. – Можу змінювати задум у процесі. Спочатку різав на груші, але заготовляти потрібну кількість матеріалу стало проблемно. Тепер використовую ще липу, вільху».
Микола розказує, що деревина, перед тим, як він почне різьбити, сохне до п’яти років. Обов’язково природним шляхом, бо після сушильної камери стає мертвим, погано обробляється.
«У візерунках ввів ноу-хау, бо бракувало кольору – інкрустацію писанкою, бісером, металом, шкірою та нитками, – розказує Стринадюк. – Роботи свої підписую «КОКА». Як розповідала мама, в дитинстві я називав себе «Кока менький», коли просився на руки».
За словами Стринадюка, він не намагається комусь вгодити, робить так, як бачить, бо ідея йде з душі. Не дивлячись на це, його роботи добре вписуються у сучасний інтер’єр.
