Культура

“Але не так” і “Так, але”: Микола Доляк і Тарас Прохасько творять пісні-есеї

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Цього літа стартував проєкт музиканта Миколи Доляка (“Очеретяний кіт”) “Але не так”. Результатом проєкту стануть пісні за мотивами книжки Тараса Прохаська “Так, але”.
Проєкт побудований як творча лабораторія, яку підтримує Український Культурний Фонд, пише Репортер.

Разом з Тарасом Прохаськом і саундпродюсером Сергієм Тягнирядном, Микола Доляк перевірить, чи є в сучасній популярній музиці місце для рефлексії.

11 серпня проєкт увійшов у свою активну фазу. Щоправда, активність ця помножена на ідилічні краєвиди Карпат та медитативний голос Прохаська. Прямо зараз Тарас спільно з ГО Ініціатива ЦСМ (Івано-Франківськ) проводить серію воркшопів спеціально для Миколи Доляка.

Музикант і письменник говорять про есеїстику, музику та про те, чому людям потрібні пісні не тільки про любов. А також про те, як інкорпорувати в попмузику жанр есею.

Відео воркшопів буде доступне публіці у вересні. Також у вересні в Києві Микола Доляк, Сергій Тягнирядно та сесійні музиканти в студії звукозапису Crystal Sound шукатимуть для пісень-есеїв досконалого звучання.

У 2022 ж році з’явиться альбом музиканта “Але не так”.
Пастка буття попмузиканта – в тому, що ти працюєш у сфері розваг. Від попмузики чекають, що вона буде розважати. В цьому немає нічого поганого. “Люди хочуть пісень про любов” – часто говорили мені. Але я відчуваю, що попмузика має більші можливості й більший вплив на аудиторію, – говорить Микола Доляк. – Музика може помічати звичайних людей, не тільки, коли вони закохані, може всотувати в себе події, які трапляються кожного дня і з кожним із нас. І ставати піснею-роздумом або навіть піснею-есеєм. Я люблю слухати любовні або героїчні пісні, але мені цікавіше спостерігати за навколишнім світом і за людьми, в найменших деталях і в найбуденніших обставинах. А про кохання вже стільки написано пісень: добрих, поганих, яскравих, ніяких. Тож хай буде вибір і розмаїття і з’являться пісні-есеї. У 2019 році я відкрив книжку Тараса Прохаська “Так, але” і зрозумів, що це дуже суголосні моїм відчуттям сюжети й дуже спокусливе й близьке мені споглядання. Тарас тонко відчуває прості речі й просто пише про них. А ще в Тарасових есеях є ритм, мелодика і гармонія, яка спонукає почати писати музику. І загалом я думаю він гуру української рефлексії, якщо хочеш навчитися думати й говорити (та й пісні писати) про те, що думаєш – це до Тараса.
Я погодився на співпрацю тому, що я, по-перше дуже люблю, коли один спосіб виявлення мистецтва отримує вилив в інших, каже Прохасько.
Мені подобається сама ця ідея, коли картину чи музику пишуть за мотивами книг, або, коли книга є наслідком переживання музики, кіно чи живопису, коли одна мистецька річ дає імпульс для нового життя зовсім іншої мистецької речі. Мені подобається цей більярдний закон, коли куля запущена вдаряє інші кулі й з’являється досконала комбінація. А друга причина, чому я погодився, бо в мене давня історія зближення з гуртом “Очеретяний Кіт”, – говорить Тарас. – Ми давно знайомі й це напевно єдиний музичний гурт, єдина музична спільнота, з якими я пробував співпрацювати. Багато років тому все почалося зі спільних музично-літературних зустрічей, потому йшли проби записати музику під читання, потім були спроби живої імпровізації, коли текст на сцені співдіяв з музикою, і музика і слова з’являлися тут і тепер; і от логічне продовження цієї еволюції: дійшли до максимуму – з одним з “котів” пишемо спільний альбом, по моїм текстам. Коли Микола озвучив ідею, мені одразу стало страшенно цікаво. Микола і його музика подобалась мені завжди, делікатністю і чутливістю. І ще Микола – музикант високої культури, мене підкуповує, що він не просто музикант з рок-гурту, а що він багато років практикував музику в оркестрі. Мене захоплює, коли автори пісень мають такий розширений діапазон і досвід. Микола сказав: “Хочу зробити “пісні-есеї”. І от я їхав сюди до нього, проводити воркшопи, і думав, – як воно буде. А коли доїхав, Микола мені зіграв нариси, ескізи пісень-есеїв за мотивами “Так, але” і я був страшенно захоплений цим методом перетворення прозового рефлексивного тексту в пісенний. А крім того, мені здається, що “Так. але” – це не зовсім справжнє інтелектуальне писання, от якби це була інтелектуальна есеїстика, то ймовірно було б дивно зрушити в бік пісні (хоча тепер в процесі спільної роботи з Миколою, я вже думаю, що це теж можливо). Я ж свої тексти називаю не есеями, а короткою прозою, де є певна історія, де мовлення тяжіє до художнього, де є образність, тому пісні-есеї, за мотивами “Так, але” звучать природно і закономірно. В попмузиці, особливо фірмовій, є ця давня традиція – триматися філософії та рефлексії (Лу Рід або Леонард Коен). І ця традиція в сучасному світі тільки поглиблюється, бо музика звільняється від “розважальної” залежності, від консервативних підходів до роботи з текстами. І стає місцем, з якого можна промовляти до аудиторії, яка не читає есеїв або поезії, але в такий спосіб зустрічається з рефлексіями, а це неминуче приводить до саморефлексій.

Нагадаємо, Микола Доляк — музикант, композитор, незмінний учасник гурту “Очеретяний кіт”, де співає, грає на гітарі, флейті та піаніці. 15 років працював у Вінницькому обласному естрадно-духовому оркестрі “Подоляни”; учасник музичних проєктів “Пароми”, “Секретарьов та друзі”, МОРЖ, “Нескорений пророк”, “Колискова для тата”, “Коло тихого Дунаю” та інші, лауреат всеукраїнського музичного фестивалю “Червона рута-99”. Автор культових пісень “Гендель”, “Буряки”, “Тесла летить на Марс”.

Тарас Прохасько – письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Автор книжок “Інші дні Анни”, “FM Галичина”, “НепрОсті”, “Лексикон таємних знань”, “З цього можна зробити кілька оповідань”, “Порт Франківськ”, “БотакЄ”, “Одної і тої самої”, “Ознаки зрілості”, серії казок для малят (спільно з Мар’яною Прохасько), “Бо є так”, “Так, але”. За книжку есеїстики “Так, але” в 2020 році отримав Шевченківську премію.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.