Будьмо відверті, не часто на вулицях міста зустрінеш музиканта з бандурою в руках. Можливо, через радянський стереотип, що, мовляв, бандура – старосвітський інструмент. Але це не так. І довести це намагається студент Прикарпатського національного університету та учасник Івано-Франківської муніципальної капели бандуристів Олексій Дмитриєвський.
Олексій Дмитриєвський народився у багатодітній сім’ї. У нього є шестеро братів та дві сестри. Троє з них також грають на бандурі й, до речі, навчаються у Стрітівському коледжі кобзарського мистецтва, в селі Стрітівка, що під Києвом. Це єдиний у світі подібний навчальний заклад. На жаль, за словами Олексія, нині коледж на межі закриття через нестачу студентів.
А прищепили дітям любов до бандури спершу мама, а потім і перша вчителька – Ольга Кусень.
Тепер Олексій намагається передати це захоплення іншим.
Своєю вуличною грою на бандурі я ніби виконую просвітницьку функцію, – каже він. – Адже це автентичний український інструмент, аналогів якому немає у світі. Бандура має надзвичайно цікавий історичний шлях і по-справжньому передає ментальність української душі.
Крім цього, Олексій Дмитриєвський навчається співу, вчиться писати й музику. Дуже вдячний за науку професору Віолетті Дутчак, яка удосконалює свого студента грі на бандурі, а за вокал – Мирославу Петрику.
Читайте: Скульптуру “Впевнена” у Стрийському парку намагались підпалити
Також до війни Олексій з однодумцями створив і власний аматорський рок-гурт. Виконували українські народні пісні. Але, каже, нині головне – перемога, а концерти й гурти ще будуть.
Моя місія нині – популяризувати бандуру. Аби, підходячи до мене, не запитували, що це за інструмент і як він називається. Ми повинні знати свої символи. Впевнений, що поряд із гербом, прапором бандура – також український історичний символ, і ми повинні гордитися цим. Взагалі бандура – це унікальний інструмент, на якому можна виконувати будь-які композиції, – наголошує Олексій Дмитриєвський.
Івано-Франківська муніципальна капела бандуристів, учасником якої є Олексій, часто влаштовує благодійні концерти, збираючи кошти на ЗСУ. За словами Дмитриєвського, він гордий бути її учасником, адже капела має свій колорит і високий професійний рівень. Репертуар колективу постійно змінюється, доповнюється творами світової та української класики. Часто виконують чимало забутих і раніше заборонених пісень. Супровід для бандури пише керівниця капели Марта Шевченко.
За словами молодого музиканта, бандура постійно вдосконалюється. До знищення енкаведистами кобзарів у 1930-х роках бандура налічувала всього 20 струн. Натомість нині – 64 або 67, що значно розширює діапазон інструменту. І добре, що майже в кожній музичній школі чи музичному коледжі є клас бандури, просто не всі про це знають. Через це так мало охочих навчатися. А ще – величезний брак популяризації інструменту.
Зате бандура, як зауважує Олексій, мегапопулярна за кордоном. А все завдяки нашій українській діаспорі. Там розвиток бандури йде швидшим темпом, ніж в Україні.
Нам слід більше цікавитися своєю історією, культурою і нарешті збудити справжній дух українця, – каже Олексій Дмитриєвський.
Авторка: Юлія Марцінів, Фото: Олег Нетецький
Читайте: Лицар української музики Олександр Козаренко: пам’яті композитора
