Надія Шегда Справжність, а найголовніше відвертість — це те, що нам конче потрібно. А якщо й з гумором і по?українськи, то це те, що неодмінно матиме попит, тим паче, коли йдеться про українську пісню, під яку можна потанцювати, разом із музикантами поспівати, гайнувши у доволі?таки спресовану в часі півторагодинну подорож і «горою крутою», і пошуками вчительки у мікрорайоні дитинства, і зустрітися з «Оленями», і навіть з улюбленим «Сосюрою». Усе це було 26 жовтня в Івано-Франківську у коктейль-клубі «Кіліманджаро».
Українська дискотека і презентація нового альбому музичного гурту «ТІК» з Вінниці, а також освідчення в любові містові франківчан, як виявилось, за словами лідера гурту Віктора Бронюка, було небезпідставним. «Тік» тепер любитиме Франківськ чимраз дужче, як і Віктор свою дружину, яка є уродженкою нашого міста. Але не про це. Бо можна ще згадувати про вибори, які для музикантів є цікавими хіба що у тому разі, якщо їх запросять виступити, не позиціонуючи себе агітаторами за ту чи іншу силу.
Дещо критично, а, може, просто називають музиканти тексти своїх пісень «неприлизаними». Тож до альбому з «неприлизаними» піснями. Новий і другий альбом «Оленів» має назву «ТиХИЙ», складається з 12?ти пісень, серед яких вже такі відомі хіти, як «Прощайте, дівчата» і «Білі троянди». «Усвідомлені авантюри» — це для ТІКу теж норма, тим паче, що є досвід — знову ж таки «Білі троянди» і кавер на цей хіт. Як наслідок — вдалий експеримент у музичному плані, прецедент на ринку кліпмейкерства, і найголовніше, принаймні для Віктора, — гімн його сімейного життя.
З’ява «Оленів» на музичному олімпі у вересні 2006 року, презентація першого альбому під назвою «Літерадура» у травні 2007 року, успішний виступ на фестивалі «Таврійські ігри», всеукраїнський тур «Байки про оленів» — це те, що передувало сьогоденню музикантів. А ще за невеликий час «Олені» зуміли сформулювати життєві цінності, що поширюються, за їхніми словами, на весь гурт.
Тож, філософія ТІКу — комунізм у поєднанні з кращими шароварними традиціями урбанізованого міщанства. Місія — за допомогою проникливих звуків тромбона і баяна сягнути гармонії безмежного всесвіту. Щодо власного музичного стилю ТІКу, то його визначають як весільний панк з елементами філософської еротики.
Є у нас, українців, така ментальна біда (дуже вже не хочеться казати «риса», бо звучить якось невідворотно), як здатність впадати у крайнощі. І одне, й інше спотворює і відводить від справжності. Ось як можемо проілюструвати словами лідера «ТІКу»: «… усі учасники гурту мають вищу педагогічну освіту, а на сцені втілюють ретельно створений образ «звичайних пацанів»…»
Що то за образ за формою та змістом, ковтати його одразу (як часто це робимо, будучи споживачами різноманітного) чи все ж спершу розпробувати — вирішувати вам. Зрештою, це стосується не тільки цього продукту на ринку сучасного українського шоу-бізу…
