Культура

Суперечливий Джичка

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Надія Шегда Ну і нехай колишні викладачі «намалюють» йому трійочку за пейзаж, ну і нехай йому мистецтвознавець скаже, що його «пейзажі краще не виставляти». То й що? Він не боїться, не зупиняється, а найголовніше — йде в ногу з часом.

На персональній виставці «Ню — не пейзаж» (12?26 лютого, виставкова зала Івано-Франківського Художнього музею) молодий художник Микола Джичка запропонував такий собі мікс: 44 роботи, що вмістилися у дві експозиції. Різні ритми — різні світи — своєрідне співставлення пейзажу як процесу та ідейної сублімації на полотні.

Оглядаючи картини, важко не відзначити, що експозиції дисонують між собою. Адже, погодьтеся, поєднання пейзажу, малювання якого, як правило, слідує після академічної школи, і творення мистецтва авангардового — то різне. Та й сам про себе Микола Джичка каже, що його «натура суперечлива».

Він не може спинитися на чомусь конкретному, а тому чимало художників, що визначились, мали б йому позаздрити. Адже він ще довго може залишатися молодим, будучи при цьому зрілим художником зі своїм обличчям. За словами художника, серед робіт концептуальної тематики 12 картин створені за останні 10 днів перед виставкою. Така інтенсивність не є постійною. Але все просто: Джичка каже, що «чекати творчого натхнення — це для лінюхів».

Богдан Губаль, якого знаємо як майстра гобелену на Прикарпатті, готував Джичку до вступу в університет. Вітаючи учня, художник каже: «Своя амплітуда, своя філософія, і врешті-решт — свій мозок і колір — це вже особистість, яка не розчиниться».

«Активність і сміливість в експерименті, — каже колега Джички Тетяна Павлик, — це те, що тримає його на пульсі сучасності».

Микола Джичка відчуває вібрацію часу та допомагає іншим співдіяти у творчому мистецькому середовищі. Громадська діяльність (очолює МГО «Мистецька формація «Форумс») — це теж частина його як художника.

На виставці креатив і цікаві знахідки у сучасному мистецтві (проілюструємо назвами кількох робіт: «З’їсти лампочку», «Крюк з язиком», «Мої гормони») зупиняють увагу навіть не зацікавленого авангардом, абстракціонізмом чи просто експериментом відвідувача.

Що відбувається всередині нас, те й виказують наші твори. Хочете дізнатися щось про Миколу Джичку? Прихо­дьте на виставку.