У своєму суєтному житті бачив і мав не одну вишивану сорочку. Але й досі, маючи у шафі кілька вишиванок з Тлумаччини, Покуття, Гуцульщини, не можу ніяк забути свою першу скромненьку вишиту сорочку. Її вишила моя бабуся по маминій лінії у 80-річному віці. Вишила мені, своєму онукові, який вперше пішов до школи.
Давно немає на світі моєї бабусі Розалії, та й мами не стало, але час-від-часу у коротких кольорових снах бачу себе в отій маленькій вишиваній хрестиком сорочці. Особливо зринає вона в уяві, коли на виставках, ярмарках бачу гуцульський вишиваний одяг, сорочки, рушники, обруси. Вони завжди викликають спогади, ваблять око, заставляють частіше битися серце.
Власне і цей сьогоденний спогад, цей погляд у дитинство був навіяний бесідою з вишивальницею Наталією Гретчук.
Народилася ця приємна щира і розсудлива жінка у Космачі, на присілку Царина у великому, можливо найбільшому гуцульському селі, яке має 32 присілки. Проживає тут сім тисяч горян. Від давніх-давен Космач славиться насамперед своїми вишивальницями.
Чи не так, пані Наталіє?
— Заперечувати істину — справа невдячна. Хоча й писанкарі у нашому селі також високого штибу. Думаю, що космацькі жовтогарячі писанки утримують пальму першості не тільки в Україні.
— То ж у якому віці Ви вперше взяли в руки голку?
— Зараз важко назвати дату, але моя мама Марія Іванівна Бойчук стверджує, що мені було п’ять років, коли дала в руки шматок домотканого лляного полотна, на якому я вишила хрестиком свій перший квітковий орнамент. Хочу зауважити, що з раннього дитинства пов’язала свою долю з вишивкою, з різноколірними нитками і моя старша сестра Анна. І хоча вона згодом, закінчивши школу, навчалася в кулінарному технікумі, з вишивкою не розпрощалася. Творить і тепер.
Щоправда ми з сестрою пішли далі. Вдалися до прогресу, придбали дві імпортні вишивальні машинки. І, напевно, у Космачі ми поки що єдині вишивальниці, які запрягли до вишивання цього давнього ремесла народної творчості сучасну електроніку. Вишиваємо вручну, особливо відповідальні замовлення, але щось серійне перекладамо на «плечі» оцих розумних машинок. Звичайно, що орнаменти, взори використовуємо наших пращурів, хоча й розробляємо самі, а машинки, згідно зі заданими програмами багатоколірно вишивають.
— І які вироби виходять з-під цих металевих, але розумних помічників?
— Різні. Це і сорочки, і блузки, скатертини, рушники, серветки. Стосовно якості, то машини майже не роблять браку, а ось у швидкості вони значно випереджають жіночі руки.
— Цікаво, чи вишиваєте тільки хрестиком, чи застосовуєте інші техніки?
— Обов’язково. Наприклад, у нас вуставки жіночих сорочок ніколи не вишиваються тільки хрестиком. Такі взори доповнюються соснівкою, обміткою, низинним шнурком. Одначе, основний, домінуючий орнамент вишивається виключно або низинкою або хрестиком. У своїй роботі, а це завжди творчість, креатив, використовуємо понад сто різних орнаментів. Наш одяг, наші космацькі вишивки є у багатьох країнах. В обласному центрі разом з подругою Олею Череп маємо сувенірну крамницю. У ній можна побачити й придбати майже увесь спектр сувенірів, що виготовляються сьогодні на Гуцульщині.
— Ви розповіли, що Вас до вишивки залучила мама. А Ваша чарівна донечка дружить з голкою і ниткою?
— Напевно у наших горян-космачан, що народилися у мальовничих Карпатах, генетично закладений нахил до творчості, до краси, до ремесел, до фольклору. Не виняток і моя Ліля. Вона школярка. Мріє про англійську філологію в університеті, а у вільний час вишиває оригінальні серветки, дарує їх друзям і знайомим. Говорячи про космацькі взори, які дійшли до наших днів з далекого минулого, хочу зауважити, що орнаменти постійно «вдосконалюються», оновлюються, одначе сталим залишається жовтогарячий колорит, чарівна осіння палітра сонячних орнаментів.
— Розповідають, що й батько Ваш і брат добрі ґазди і майстри. Чи так воно є?
— Звичайно. Мій батько Микола Васильович володіє багатьма будівельними професіями. Однак знаний він у Космачі та в сусідніх селах як один з кращих гуцульських масарів, майстрів з виготовлення ковбас, паштетів, усяких смачних копченостей. В батька пішов і брат Юрій. Майстер — золоті руки. За що не візьметься — зробить. Добротно, якісно, красиво і… швидко. А ось ми з сестрою займаємося вишиванням. Цікавимося відповідною літературою, журналами, каталогами. Адже нині є сучасні тканини, якісні нитки, засоби для фарбування. Сьогодні вишиванка, не тільки космацька, виконує естетичні, пізнавальні та інші функції. Вишивка — показовий вид мистецтва, який стверджує подальший розвиток орнаментальної та живописної культури нашого народу. І я щаслива, що я і моя сестра вплітаємо і свою ниточку у цю справу.
Автор: Роман Фабрика
Comments are closed.