Надія Шегда Зустрівшись на подвір’ї першої калуської школи, ми з паном Михайлом попрямували до музею старожитностей. Музей «живе» у підвалі тієї ж школи. Допоки йшли, видалося, що вчитель музики й директор музею Михайло Гніздовський — дуже швидка людина. Ішов поспіхом, говорив швидко. Та під час екскурсії розповідав поволі. Цікаво, ніби смакуючи старовиною, спогадами, що пов’язані із тим чи іншим предметом побуту. Наприклад, вишитою руками його матері сорочкою, стареньким барвистим рушником чи ще чимсь, чого у сучасній хаті не побачиш.
Оце — старовинна гармошка, на якій грали, як каже пан Михайло, воїни УПА. Поруч: бамбетель, ступа столітньої давності, терлиця, якою льон вичищали від листочків. Оглядаючи все, що до ладу поскладано на канапі, помітили рубель, який колись виконував роль сучасної праски. «А, то маглівниці», — говорить Михайло. Як виявилося, є ще й така назва того, що зветься праскою.
Неможливо не зацікавитися предметами, якими колись користувалися на кухні господині: суліма — маленький глечик, в якому возили олію; дійничка — посудина, у яку збирали молоко; нетски — місткість, у якій замішували тісто. Михайло Гніздовський розповідає про кожен із них детально.
Єдине, що «зраджує» в інтер’єрі, — це сучасна клінкерна червона цегла на стінах. Директор музею хотів, аби музей гармоніював зі спорудою школи, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення XIX століття. А вона червоного кольору.
Музеєві немає ще й року. Колекція і з близько 200 експонатів, які зібрав вчитель музики, розповідає про те, що було колись. А найцікавіший експонат має ще й доволі суперечливу історію. Рояль, на якому нібито грав сам Фредерік Шопен.
«Рояль мені привіз батько, аби я опанував фортепіанну науку, — згадує пан Михайло. — А ті, у кого батько його купував, переказували, що інструмент свого часу був у Відні». На роялі викарбувана дата — 1822 рік. І за припущеннями директора музею, може бути, що Фредерік Шопен творив саме на цьому роялі. Натомість, жодних доказів немає.
Інструмент потребує реставрації. Грошей на це не має ані Михайло Гніздовський, ані школа, в якій знаходиться музей. Якби знайшлися докази того, що цих старих клавіш торкалася рука знаменитого польського композитора, то, напевно, спонсор теж знайшовся би швидше…
Comments are closed.