Упродовж минулого тижня (18‑23 серпня) культурно-мистецьке життя Івано-Франківська вирувало в рамках першого міжнародного мистецького проекту «PORTO FRANKO 2010». Фестиваль без жанрових і стилістичних обмежень, який поєднав різні види мистецтв (музику, кіно, візуальне мистецтво, літературу, синтетичні та інші жанри), стартував успішно.
Про резонанс не лише на Прикарпатті, але й в усій Україні заговорили і митці-професіонали, і звичайні іванофранківці.
Вулична альтернатива
Постмодерною оперою, у якій кожен може стати учасником, назвав молодий композитор і директор фестивалю Роман Григорів минуле мистецьке дійство. Музична складова свята була потужною, насиченою, з енергетикою, що органічно впліталася в міську архітектуру різними жанрами та формами. Візуальне мистецтво помістилося у фортечній галереї «Бастіон», яка до завершення фестивалю напов-нилася шістьма міжнародними виставками.
«Особлива атмосфера додала багато до настрою міста. Навіть ті люди, які не зважали на суть, відчували щось незвичайне», – так висловився про побачене письменник Тарас Прохасько.
Від концерту класичної музики до електроакустичного перформансу, від піску на асфальті до літературно-музичного діалогу на руїнах Пнівського замку, від затишного внутрішнього двору медуніверситету до камерності храму (Художній музей), від традиційної культури Сходу до стародавніх ритмів українських та європейських традицій.
«Дуже важливо, що все це відбувається у нас, бо насправді світ давно цим живе, – говорить куратор візуальних акцій, франківський художник Мирослав Яремак. – Ця подія значить набагато більше, ніж можемо сьогодні осмислити».
Електричний прецедент
Перехрестя усіх культур звучали органічно на кожній акції. Увиразненням синтезу була презентація дня Франції. Це – і витончена кухня, і комедійне кіно, і цікава література. До речі, у 1948 році саме в Парижі вперше у світі відбувся концерт електронної музики. Через декілька десятиліть і франківці вперше почули електроакустичний перформанс від сучасної київської композиторки Алли Загайкевич під відео-арт дніпропетровського режисера Вадима Йовича.
До речі, один з учасників ансамблю, російський віолончеліст Владислав Макаров зауважив, що Україна в імпровізаційній музиці пішла далі, ніж Росія. Парад віолончелістів підтримував універсальний, як його називають колеги, Сергій Охрімчук, відомий своєю участю у проектах Олега Скрипки, Славка Вакарчука, а також інші маститі музиканти.
Вони запропонували мистецтво, що не може претендувати на масовість. Саме тому думки і враження були різними. Одні казали, що надто «стрьомна» музика, інші просто слухали.
«Такі події могли б відбутися в будь-якій метрополії світу, – сказав після цього письменник Юрій Андрухович. – Хотілось би, щоб не востаннє проводився у нас такий проект. Вважаю, що з усієї України Франківськ має найбільш сприятливі умови для такого формату – камерність міста, архітектурна відповідність».
Андрухович відвідував чи не всі акції та виступи, а в День Ірану і сам став мостиком діалогу українсько-іранської культури. Далекий, загадковий і трохи несподіваний Іран став для франківців ближчим. Літературно-музичний діалог на купі піску під вечірнім небом був теплим і магнетичним. За словами куратора дня Ірану, композитора Мехді Юсефіана, відколи 10 років тому він приїхав в Україну і створив музичний ансамбль «Джаам», з тих часів вважає своєю місією презентацію іранської культури.
«Я був здивований, що представники практично закритої країни стали учасниками цього фестивалю, – сказав після відвідин дня іранської культури відомий франківський художник Леон Кондрачук. – Певно, це крок до відкриття тієї країни, до повернення її світові».
Серед учасників була одеська піаністка Ганна Гусєва, київський композитор-піаніст Олексій Шмурак, інші. Серед колективів – камерний ансамбль обласної філармонії «Quattro Corde», академічний камерний оркестр «Harmonia Nobile», дует «Violoncelissimo» з Одеси.
Музика смаку
Музика смакуСолодкі деруни і голубці без рису, нюрнберзькі ковбаски з квашеною капустою зацікавили франківців не менше музики чи літератури. Подивував гостей шеф-кухар французької національної кухні, відомий своїми сніданками на одному з українських телеканалів Ерве Бурдон. За його словами, справжня українська автентична кухня збереглася лише на Прикарпатті. Те, що готують в Україні сьогодні, сказав Бурдон, це «кухня Сталіна».
На кухні ресторану «Фран-Ко» робота кипіла увесь день. Присутність Німеччини у смакових нотках – це яловичина в холодці з підсмаженою картоплею та салатом, що було головною стравою у меню німця Ронні Бадендіка.
«Справжній шеф-кухар має пройти випробування, бо інакше його кар’єра може завершитись у примітивному маленькому ресторані. І головне – не копіювати, не намагатися перевершити, а просто бути собою і йти до кінця», – такий рецепт успіху шефа Бадендіка.
Справді, особлива аура була ці дні в Івано-Франківську. Звісно, багато залишилося й за кулісами. Проте, нова якість мистецької дійсності таки народжена.
І ще: мандруючи фестивалем, «Репортер» дещо підслухав. Вже на квітень французький маестро віолончеліст Війєнкур домовився про творчу співпрацю з академічним камерним оркестром «Harmonia Nobile». А гуру кулінарії Ерве Бурдон пригледів місцину, де запланував відкрити ресторан. Отакої!
Подяка
Організатори фестивалю дякують офіційному спонсору – ТЦ «МЕТРО» за співпрацю та активну підтримку міжнародного мистецького проекту «PORTO FRANKO 2010», а також за розвиток українсько-німецьких культурних взаємин. Особлива подяка – регіональному директору ТЦ «Метро» Андреасу Ютербоку, який упродовж чотирьох днів фестивалив разом з учасниками та гостями дійства.
Comments are closed.