До Івано-Франківська завітав світовий імпресаріо, концертний менеджер – Марк Журавінський. Він працював з такими знаменитостями світового рівня, як «The Rolling Stones», «Prodigy», Джо Кокером та Крістіна Агілера. На Прикарпаття він приїхав разом зі скрипалем-віртуозом Василем Попадюком та групою «PapaDuke», з якими працює вже багато років.
– Марку, як вдалося добилися таких висот у шоу-бізнесі?
– Зараз я живу трохи іншим життям, ніж колись. Адже починав з українських народних танців, коли був ще дуже малий. Був директором колективу українського танцю, який налічував 125 людей. Потім пішов у інститут, університет, де отримав диплом з управління шоу-бізнесу. Після вузу пішов працювати в «Caesar’s Palace» у Лас-Вегасі. Звідти повер-нувся в Канаду, почав сам організовувати шоу. Це для мене було цілком природним процесом.
— То ви маєте українські корені? Звідки саме походять ваші предки?
– Мій прадід та прабабуся з маленького села Борщівського району на Тернопільщині. В 1898 році вони емігрували до Канади, де зараз живе вся наша родина.
— Починали з українських народних танців, а українських пісень знаєте багато? Є улюблені?
– Я знаю більше українських пісень, ніж англійських. Маю їх дуже велику колекцію. Правда, лише декількох записів не вистачає. Наприклад, люблю «Несе Галя воду…». У вільний час завжди слухаю лише українську народну музику. Може це дивно звучить: ні рок-н-рол, ні джаз – тільки українську. А з цими напрямками я лише працюю. Коли їду в Канаді на своєму хаммері, то в CD-плеєрі – лише «Хор Вєрьовки». Моя дружина сумчанка. Вона завжди каже: «Як таке може бути, щоб я знайшла у Канаді чоловіка, який більше українець, ніж я сама».
— Марку, як оцінюєте рівень української музики? Кого можете виділити з нашої естради?
– В Україні дуже багато талантів, а ще більше треба відкривати. Водночас, не все те, що зараз на екранах, – це добре. З тих, які зараз популярні, відзначив би Олега Скрипку, Mad Heads – вони фантастичні. Люблю, коли беруть українські народні пісні і надають їм сучасного звучання. Ми також мали велику приємність — подивилися народний волинський хор, коли виступали у Луцьку. Так само «Хор Вєрьовки» – це дійсно справжній, абсолютний талант.
— Але в більшості випадків тим талановитим людям дуже важко вийти на інший рівень. Виходить, що лише таланту замало?
– Треба просто опинитися у потрібному місці і в потрібний час. На все свій час. Але проблема ще й в тому, що більшість людей чекає на щось велике – відразу. Але якщо тільки чекати – цього ніколи не станеться. Ти мусиш сам йти і брати.
— Марку, як розпочалась співпраця з Василем Попадюком?
– Ми познайомились ще у 1993 році. Був на одному з його концертів. Потім приїхав в Україну, де ми знову побачитися, тоді багато спілкувалися. Ось так і затоваришували. Коли Василь Попадюк переїхав у Канаду, знову зустрілися і я запропонував працювати разом. Ми були друзями ще до початку співпраці, ними лишаємося і нині.
— У вас, мабуть, шалений концертний графік? А як проводите дозвілля?
– Я дуже великий любитель рибалки. Маю величезну кількість спінінгів. Також зимою ставлю на лідневеличкий будиночок, підключаю сателітне телебачення, роблю там лунки і рибачу.
— З ким дружите зі світових зірок?
– Якщо чесно, то в мене лише кілька друзів по всьому світі, але це справжні друзі. В сучасному тлумаченні слово «дружба» – стало дуже завживаним. Воно вже не має того сенсу та змісту, яке повинно мати.
— Розкажіть як це – продюсувати таких світових знаменитостей, як Крістіна Агілера чи «Prodigy»?
– Я продюсую лише гастрольні тури. Але навіть це дуже важко – бо вони всі не тільки артисти, а передовсім люди. І мають зовсім іншу сторону свого приват-ного життя, зі своїми примхами, бажаннями та емоціями.
— Може привезете в Україну, зокрема до Івано-Франківська, когось зі світових рок-зірок?
– Ми про це вже говорили. Виникла ідея, аби створити тут, у Івано-Франківській області, фестиваль і запросити на нього відомих виконавців, таких наприклад, як «Deep Purple» та «Def Leppard». Це дасть шанс місцевим рок-музикантам проявити себе та виступити на одній сцені з такими зірками. І це було б добре для туризму та для міста, адже люди будуть приходити та витрачати гроші.
— Розкажіть про враження від Івано-Франківщини? Чим, на вашу думку, відрізняється наша публіка?
– Дуже люблю Гуцульщину. Мені довелось побувати у багатьох куточках України, але Гуцульщина – найбільше подобається. З кожним разом, коли сюди приїжджаю, – люди все гостинніші і гостинніші. Щодо публіки, коли ти приїжджаєш на західний регіон України – тут люди якісь справжні. І на концертах вони такі ж. Для прикладу, якщо ви підете на концерт Агілери в Києві – це всього-на-всього понти. А тут справжнє.
Comments are closed.