Квіти з любов’ю

Перед святами у майстерні Наталії Гаврилюк із городенківського села Глушків – справжній ажіотаж. Жінка добре знається на рослинах і робить із них обереги. Кому цьогоріч потрібно більше любові – докладає пахучого василька, кому грошей – лунарію, аби були всі здорові – тисячолисника, а щоб відвертати злі сили – звіробою.

Під стелею висить з десяток різних засушених рослин. Багато порозкладане по кутах, у вазах. Наталя Гаврилюк показує й розповідає про кожну. Дає понюхати. Запах від тих рослин – дуже гарний, заспокійливий, може, навіть лікувальний. На душі стає якось так добре й легко.

Та й від самої пані Наталі просто віє добром. Вона невеликого зросту, коли розповідає про свої роботи, з обличчя не сходить пос­мішка. До рослин звикла змалку. Батько працював агрономом у колгоспі, завжди брав її з собою у поле. Щось там міряв по роботі, а вона ходила й збирала квіти, робила з них букетики. А повернутися до дитячого захоплення через роки жінку змусила біда.

«Я працювала на пекарні в Городенці, під час роботи мені відрізало чотири пальці, – розповідає майстриня. – Потім пішла працювати продавцем у магазині, в тій же пекарні. Через деякий час з’явився новий власник, пообіцяв людям гори й мости, а потім усіх скоротив. Мене – першу, бо сказав, що інвалідів йому не треба. То був десь 2001 рік. Не було де дітися і в голові сяйнула така ідея – робити обереги з рослин».

Отак уже понад десять років вона й займається цим ремеслом. Каже, люди її добре знають, тому й замовляють квіткові обереги для помешкань, на весілля, на подарунки. Коли комусь не вистачає грошей, то пані Наталя опускає й так невисоку ціну на обереги. А може й подарувати.

«Коли ти до людей добрий, то й вони до тебе добрі, – говорить майстриня. – Мене батько змалку вчив – якщо навіть не можеш зробити людині добро, то й злого не роби. Таке у мене правило, так вчу і своїх дітей».

Квіти для оберегів Наталя Гаврилюк збирає сама. У лісі, в полі, а деякі декоративні садить у своєму городі. З роками майстриня набила руку й добре знає, коли яка рослина добра для засушування.

«Якщо квітка повністю розцвіла, то, коли її засушити, – може розсипатись, – розповідає жінка. – А та, що не розцвіла, не матиме вигляду. Тому треба добре дивитись і вибрати таку золоту середину. На городі я кожен день ходжу і дивлюся. Не зриваю всі загалом, а переглядаю кожну квіточку окремо».

Усі суцвіття майстриня висушує на горищі, у спеціальному місці, де нема прямих сонячних променів. Рослини підв’язує до стелі за ніжки, так вони рівненько засушуються.

«Ці суцвіття можуть зберігатися роками, єдине – їх не можна ставити на сонце, – говорить Наталя Гаврилюк. – Є люди, які десять років тому брали мої композиції, то кажуть, що й дотепер стоять».

Обереги вона робить із найрізноманітніших квітів. Тут і рослини достиглого льону з золотистими кульками, і звіробій – лікувальний і красиво засушується, розкішно виглядають у букетах відцвілі та засушені гортензії. А будяків тут скільки! Також майстриня використовує звичайний кріп – коли той відцвітає, то має гарні суцвіття.

«Красиво виглядає і платицеріум, у народі – оленячі роги, – показує пані Наталя. – Дивіться, він такого синьо-сріблястого кольору. З полину гарні аплікації виходять, і з такої рослини, як кермек татарський. Ось тут, дивіться, є кінський квас. Він схожий на щавель, має такі ж листки, але великі. Тому в селі його і назвали кінським, бо великий».

Одні рослини майстриня використовує в букеті для краси, а інші – аби приносив те, чого люди забажають. Наприклад, на гроші «працює» лунарія. Коли вона відцвітає, то має круглі подовгуваті плоди, схожі на монети. Вони ще й блищать.

«Мак ставлю, аби вроки не бралися, – пояснює жінка. – Здавна казали: якщо боїшся, аби сусіди не наврочили, то посвяченим на Маковея маком треба обсипати всю господу. Листочки дуба ставлю, аби було міцне здоров’я. Звіробій і тисячолисник оберігають людину від хвороб, колоски жита – на добробут. На любов ставлю васильок, а щоб була злагода у родині – висушені квіточки троянд».

За словами майстрині, більшість її клієнтів замовляють обереги на любов, а не на гроші чи проти вроків. І це тішить.