Надія Шегда Благодатна Галицька земля надихала своїх і приїжджих талановитих майстрів на спорудження ошатних, дивовижної краси пам’яток архітектури повсякчас.Про одну з таких — Монастир бернардинів XVIII ст., яким пишається село Гвіздець, повідаємо вам цього разу.
Славиться село Гвіздець Коломийського району ще й тим, що родом звідси відомий український художник Ярослав Пстрак (1878?1920 рр.). Меморіальна дошка на честь митця міститься на будинку, в якому він колись жив.
А також, за переконливими припущеннями художниці та поетеси села Надії Ткаченко (саме вона ось уже впродовж 10?ти років любляче досліджує долю костелу), сюди приїжджав Георг Пінзель, щоби подарувати свої неперевершені роботи.
Мають чим пишатися сучасні мешканці села з архітектурної точки зору — давня пам’ятка — костел Бернардинів, який досьогодні чекає того, хто стане дбайливим піклувальником ошатної колись оселі містечка на межі тисячоліть.
Мальовниче, затишне і гостинне селище, яке ще зовсім недавно було районним центром, живе своїм життям, наповнюється новим змістом, а також пам’яттю, що увіковічена у мурах давнини. І немає майбутнього без минулого, навіть якщо воно сумне, розтрощене чи забуте…
Оскільки перепліталися впродовж історії нашої національні культури, то окрім святинь — визначних пам’яток українців, збереглися також величні споруди поляків та євреїв.
Історія костела Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії
і монастиря бернардинів у Гвіздці
У XVI ст. село належало Бучацьким, згодом Потоцьким і Пузинам. До 1939 р. костел залишався їхньою власністю. У 1475 р., в часи Галицького князівства, найпершим фундатором костелу був Ян Прокопович. У відомостях, поданих у 1615?1623 роках, згадується, що костел був знищений татарами. Відновленою була парафія у Гвіздці у 1710 році. Ще одним і наступним фундатором костелу був князь Міхал Пузина, писар литовський, який за дозволом львівського єпископа Яна Скарбка заснував у Гвіздці дерев’яну резиденцію — кляштор бернардинів. З XVIII ст. і до кінця II Світової війни у кляшторі проживали монахині.
У 1728 році сталося лихо — дерев’яний костел з кляштором згорів. Після невдалих спроб поновлення, було прийняте рішення спорудити мурований костел. Впродовж десяти років, утворивши ланцюг, люди з рук в руки передавали по цеглині із Заболотова, аби у їхньому селі був кляштор.
У 1734 році зроблено вівтар святого Францішка. Старанням Теклі Вєльської встановлено одночасно вівтар світлої пам’яті св. Антонія, якого щороку вшановує громада села, приходячи до храму 14 червня. Один вітар — позолочений, а інший — розмальований…
У 1889 р. костел посвятили і почали відправляти літургії. До 1892 р. виконані були вже нові вівтарі. У головному були різьблені фігури святих: Францішека, Міхала, Клари, Антонія, а також образ Найсвятішого Серця Ісуса. На новому Амвоні були розміщені врятовані різьблені фігури євангелістів. Виконані всі вівтарі підприємцем з Перемишля Фердинандом Маєрським. У кляшторі за радянських часів був склад із цементом, а потім із зерном.
Пізніше — лікарня, згодом — музична школа і бібліотека. А далі замість бібліотеки — духовне училище.
13 червня 1992 року костел св. Антонія у Гвіздці наново посвячений біскупом Рафалом Керницьким. Входить, як і зараз, до складу деканату Івано-Франківського (Станиславівського).
Дуже важливе місце фасаду займає Всевидяще Око і Євхаристійна чаша. В нішах нижнього поверху веж — дерев’яні різьблені фігури св. Францішка і св. Антонія. В ніші середньої площини, на останньому поверсі — різьблена фігура Матері Божої Непорочної.
Сьогодні костел і кляштор знаходяться в занедбаному стані. Не багато тих, хто долучається до того, аби відновити, повернути первісну красу храму, мовляв, то польський і будували вони, тож хай і турбуються.
Але насправді… будівництво споруди велося італійським скульптором Станетті. Та й зважати слід на те, що об’єднує, а не роз’єднує, на те, що триває, а не минає…
Після відвідання таких славетних місць рідної Землі, з’являється трохи дивне, але закономірне відчуття потреби дізнаватися ще більше… пишатися!.. принести свою цеглинку!
Народився Ярослав Пстрак 24 березня 1878 р. Батько художника був на той час відомим скульптуром та різьбярем по дереву.
Вже змалку карикатури та дружні шаржі Ярослава мали успіх серед ровесників та вчителів. Адже саме «завдяки» деяким роботам його виключили з гімназії.
У 1895 р. Ярослав вступив до Мюнхенської академії мистецтв. Ілюстрації до творів М.?Гоголя, І. Франка, С.?Руданського та інших письменників, чимало композицій на побутові та інші теми, серія пейзажів, майже 200 поштових листівок (на Різдвяні та Великодні теми), що видані до 1939 р., доповнюють творчу спадщину художника високої мистецької культури.
Вперше згадується Гвіздець у 1373 році. Назва його походить від слова «гвізд», що означає ліс в гірській місцевості. У давніх джерелах згадується про ліс у Галичі, що називався Гвоздом. А нині у зменшено-пестливій формі мовиться Гвіздець. Коломийський дослідник М.?Миронюк недавно подав первісну назву Хождеч — військовий табір.
Виявляється, писар, що записував назву поселення, знав його значення і переклав на слов’янський лад. «Гвозд» у поляків і словаків означає найдрімучіше місце. Багато дослідників вказують на наявність соляного джерела. І не дивно, адже мовою тюрків назва річки Чорнява означає дуже солоний потік.
З 1854 р. до 1939 р. Гвіздець був у складі Коломийського повіту. У цей час було утворено Гвіздецький район і Гвіздець, втративши статус містечка, обрав статус селища міського типу.
Найвищою точкою селища є місце, де знаходиться капличка — 320 метрів над рівнем моря.
Через селище Гвіздець проходить залізниця Шепетівка — Івано-Франківськ, дорога державного значення — Коломия — Тернопіль і обласного значення — Снятин—Обертин…
У центрі споруджено Меморіал пам’яті 280 воїнів, які віддали своє життя за визволення Гвіздця від фашистів.
Comments are closed.