Надія Шегда Виставку харківської художниці Олени Калашникової «Нині. Потім…і завжди» в івано-франківському художньому музеї можна назвати свідченням потреби висловитись про особисте мовою живопису. За її словами, ці картини – «результат творчих вибухів». Каже, що колір – один із найсильніших емоційних чинників, і оскільки в природі чорного немає взагалі, то й ми не повинні навколо себе створювати темінь. «На відміну від вовків, які бачать усе лише в сірих тонах, нехай і в неймовірній кількості відтінків, ми бачимо світ у кольорі, – каже Калашникова. – Тим паче, колір впливає на наш емоційний стан».
У «живописних роздумах» Калашнікова запрошує всіх охочих до інтелектуального «полювання» за авторським помислом, де в кожній композиції – шмат її життя, відчуттів та емоцій. «Муки творчості – це коли те, що всередині, розходиться з тим, що виходить, – каже Олена, – не слід плутати з тим, коли не виходить узагалі». Про різницю між ремеслом та істинним мистецтвом вона розповідає і своїм студентам. «Всередині художника завжди присутнє відчуття і розуміння, чого насправді він хоче і що може, – говорить Калашнікова. – А щодо ремесла, то цьому можна навчити. Але на творчість з намаганням навчити зазіхати не слід».
Олена – художник-графік, викладач на кафедрі графіки Харківської академії дизайну. Свого часу вона тричі поступала у цей же заклад і стала першокурсницею у 28 років, коли її донька пішла у перший клас. Перед тим навчалась у художньому училищі. А коли була малою, то вже звідти виростала її «кольоровість». Розповідає, що змалку ходила вбрана у жахливо кольорове лахміття, але їй було дозволено, бо товаришувала з хлопчаками, і пальцями ніхто не показував. Отака призвичаєність до вольності паралельно перенеслася і на інші сфери життя. Так, приміром, вона тижнями полюбляє сидіти у кріслі, підібгавши ноги під подушку, бо їй так хочеться.
«Кожна робота має власну енер-гетику. Щоб її викид врешті пішов від автора – потрібен час. Головне – дочекатися, коли настане «хочу», – каже Калашнікова. Це вона й називає наповненістю. Тоді й уночі художниця встає і поринає у творчість.
Побачити авторку в її роботах і водночас розгледіти самого себе, зможе кожен, хто втрапить до виставкової зали художнього музею до 28 червня. Що ж, кольорове життя напевно, цікавіше. Напевно, варто, принаймні, побачити як воно виглядає.
Comments are closed.