Надія Шегда Кольорові стіни виставкової зали знову прикрашені. Цього разу картинами Василя Хромишина. Така собі збірна із 63 робіт (живопис і розпис на склі).
На картинах — автентика рідного краю, портрети односельчан.
Василь Хромишин працює у класичному живописі, а також має у своєму доробку графічні роботи (за останні два роки він оформив графікою дві поетичні книги). Розписом на склі автор виставки почав займатися з 1995 року. Зараз, як зізнався митець, він має бажання робити тематичні композиції.
Проте спочатку очікує відповіді на запитання до самого себе: чи продовжувати? Саме ця цікавість стала поштовхом до створення запропонованої колегам-митцям і широкому загалу своєї творчості у стінах «чотирьох кімнат» виставки. Художник розповів, що хоче почути і побачити реакцію людей на його картини. Якщо вони когось хвилюватимуть, то, очевидно не судилось йому полишати царину творчості. Такий собі свідомий вибір: самотест на потрібність. Хоча сфера діяльності, яка дає можливість жити, не пов’язана з творчістю. Василь Хромишин часто розмірковує над питаннями творчості, власного буття у тандемі з нею, а тому ми поцікавилися:
—?За чим, на Вашу думку, повинен митець пильнувати, аби себе не втратити і не вичерпати у вирі буденності?
—?Хотів відповісти, що за тим, аби мати спокій. Але іноді, коли є з чимось незгода, або хтось понервує, то хочеться піти до майстерні і віддатися картинам.
—?Тож творчість народжують збурені емоції?
—?Щось має зачепити, вразити, лише тоді прийде ідея — і з’явиться витвір мистецтва.
Що ж, може вдасться й вам зазирнути за скло?
Comments are closed.