24-річна Ірина Палюга – алібі* Романа Струца, історію якого «Репортер» уже описував та якого звинувачують у вбивстві валютника у 2010 році. Нині жінка живе за кордоном. Раніше спеціально приїжджала з Чехії на суд, але засідання не відбулося. Більше ходити до суду вона не зможе. Недавно жінка приїжджала у Франківськ до мами. «Репортер» поспілкувався з нею вживу. Від жодних своїх слів Ірина не відмовляється, хоч і каже, що за правду раніше вже наслухалася погроз від міліції.
До теми. Усі деталі по цій справі читайте у статті “Репортера” – “Краплі крові. Довга історія одного вбивства“.
Роман Струц писав до Генпрокуратури про те, що не вбивав, що міліціонери катували його у відділку, що на його одязі з’явилась кров вбитого, а потім загадково зникла. Хлопець відсидів п’ять років у СІЗО, лише два місяці тому його, нарешті, відпустили під домашній арешт.
До теми. На речових доказах – лише дірки. На одязі Струца, якого судять за вбивство валютника, київські експерти крові не знайшли. Документ
Нині ми повернемось у січневий вечір 2010-го, коли сталося вбивство валютника Руслана Макара. Невідомі побили його кийками, відібрали на той час понад 400 тис. грн. у різній валюті. Через деякий час чоловік помер у лікарні.
«Я – свідок у цій справі. Двічі давала свідчення у міліції, ще раз – у суді, – говорить Ірина. – Того вечора, коли сталося вбивство, я була вдома у Романа, ми подруги з його сестрою Юлею. Струци живуть на третьому поверсі на вулиці Стуса, 15а. Я мешкала у тому ж будинку, на восьмому. Це було 29 січня 2010 року».
Жінка каже, що прийшла до Струців близько 17:00, вдома були Роман, його сестра та мама. За матеріалами справи, вбивство сталося на вулиці Миколайчука о 18:00. Тоді злочинці, а, зі слів свідків, їх було декілька, побили валютника біля під’їзду. Чи міг Роман бути одним із нападників? Ірина Палюга добре пам’ятає, що у той вечір Роман був удома.
«Ми з його сестрою сиділи у кімнаті навпроти вхідних дверей, які були зачинені, – каже вона. – Роман був одягнений у домашні шорти. З третього поверху він ніяк не міг стрибнути та побігти на Миколайчука, де сталося вбивство. Близько 19:00 прийшов наш спільний друг. Потім я пішла додому».
Спільний друг – це Тарас Мисюга, того вечора він прийшов до Струців встановлювати операційну систему на комп’ютер. Про те, що Струц був удома, обидва свідки говорили міліції та суду. Але такого алібі виявилося замало.
До теми. П’ять років за… Роман Струц звинувачує міліцію у підроблених доказах по справі вбивства
«Сторона обвинувачення мотивує все тим, що у Романа тоді був вимкнений мобільний телефон, тож технічно визначити, де саме хлопець тоді перебував, – неможливо, – каже адвокат Романа Струца Володимир Соботник. – Але ж людина не зобов’язана завжди тримати телефон включеним?! Вони ж вважали кров основним доказом, а тепер і кров із речових доказів зникла».
Відколи Ірина Палюга дала свідчення у міліції, в неї почалися проблеми.
«Постійно дзвонили, приходили додому, – говорить жінка. – Захарук, який тоді був слідчим, погрожував, що буде мене виводити з дому в наручниках. Він телефонував мамі, говорив, що мене шукатимуть через Інтерпол. Мене й на роботі шукали, я боялася виходити на вулицю».
Нині Михайло Захарук – в. о. начальника відділу з розслідування вбивств слідчого управління обласного УМВС. «Я не можу розповідати деталі цієї справи, адже її ще розглядають у суді, – спокійно сказав він по телефону. – Я був слідчим, потім передав справу іншому слідчому. Це все».
Зустрітися Захарук відмовився, а коли розмова зайшла про алібі Романа Струца, просто кинув слухавку… До слова, Ростислав Прокопчук, нині начальник міськвідділу міліції, казав нам, що нічого не пам’ятає по справі вбивства валютника, хоча обвинувачуваний переконує, що Прокопчук разом із іншими правоохоронцями катував його у відділку міліції у 2010 році.
За словами Ірини Палюги, тоді міліціонери вимагали одного – аби вона відмовилась від свідчень у справі Романа Струца. Зверталась по захист до міліції, але марно.
«Казали, що я брешу і можу за це сісти», – стверджує Ірина.
У 2011 році жінка переїхала до Чехії, лише тоді, каже, погрози припинились.
«Я не зможу їздити на суди, адже засідання то є, то немає, – пояснює Ірина. – У мене маленька дитина за кордоном. Незважаючи на ті погрози, я вкотре повторю, що не відмовляюся від свідчень».
«Міліціонери пояснювали, що не застосовували методів психологічного тиску, спілкувалися з Іриною Палюгою нейтрально, – каже Володимир Соботник, адвокат Романа Струца. – Захарука теж допитували, але ми ж не можемо засунути його пальці у двері, щоб розказав більше?! Він просто ховається, як равлик».
Цікаво, що цю кримінальну справу у грудні 2012 року суд направив на додаткове розслідування. Головуючий суддя Наталія Деркач посилалася на те, що слідчі дослідили справу «неправильно, неповно та поверхово», а досудове слідство не перевірило та не спростувало алібі Струца. Як слідчі спрацювали вдруге, визначить лише суд.
*Алібі — беззаперечні докази непричетності до певних протизаконних дій
Comments are closed.