Перехрестя вулиць Словацького і Заболотівської (нині Тарнавського і Василіянок) довго не забудовувалось. Лише на початку ХХ століття на ділянку кинув оком підприємець Давид Рубін, який звів там одноповерховий будинок на високому цоколі (Тарнавського, 2).
Архітектори відносять його до функціоналістичного модерну з елементами еклектики. Домінантою споруди є великий фронтон у вигляді зрізаної піраміди, перекритий високим шпилем, пише Репортер.
Поштівка з інтернет-колекції Polona. Фото Ігоря Гудзя
На поштівці добре видно, що бічні крила садиби використовувались як житлові – в одному власник жив, інше здавав. Фотограф зафіксував поштову скриньку біля входу, яка за розмірами значно перевершує сучасні. У центральному наріжнику містився торговий заклад із великою вітриною. За тогочасною традицією магазин носив ім’я власника. Тодішні купці відповідали за товар власною репутацією, тож не соромились афішувати свої прізвища.
Рубін торгував винами, що завжди давало незлий прибуток. Незабаром він назбирав грошей і з лівого боку спорудив велику двоповерхову кам’яницю (Тарнавського, 4). З фасаду виступають два неглибоких ризаліти*, увінчані аттиками. Над головним входом, що в лівому ризаліті, у картуші з замкового каменю викладені ініціали господаря «DR». Однак найцікавіше – праворуч.
Тоді в архітектурі панував стиль, що називався сецесією. Її характерною рисою було масове використання ліпнини на фасадах. Найчастіше зустрічаються рослинні орнаменти, голови міфічних істот, людей, левів, птахів. Проте наша кам’яниця разюче відрізняється від інших. По краях ризаліту, аж до аттика, в’ються дві рельєфні бетонні змії з розкритими пащами.
Чому саме змії? Невже архітектор не знайшов нічого кращого? Серед краєзнавців і досі не вщухають суперечки про те, що вони мають символізувати. Одні кажуть, що Рубін торгував вином і у такий спосіб увіковічнив «зеленого змія», ще й зробивши собі рекламу. Інші – що у євреїв змія є символом пильності та мудрості. А дехто вважає, що пану Давиду дуже не пощастило з дружиною та тещею…
Цікаво, що «зміїні» традиції кам’яниці підтримуються і нині. Недавно теперішній власник встановив у під’їзді масивну ковану браму, на якій теж є змія.
Давид Рубін володів обома кам’яницями аж до радянської націоналізації 1940 року.
На початку 1990-х у наріжному будинку розташовувався популярний магазин «Східні солодощі», який, чи не вперше у Франківську, продавав солодку вату. Сьогодні всі перші поверхи обох кам’яниць зайняті під крамниці та офіси.
На поштівці станиславівського видавця Шраєра зображений лише старий будинок Рубіна, тож саме його ми будемо порівнювати з сучасним фото. З вершечку шпилю безслідно зник флюгер. Центральний фронтон, що раніше мав кругле віконечко та фігурне завершення, тепер незаймано чистий. Сходи ліворуч колись вели до невеличкої галереї з двома арками. Тепер їх замурували, перетворивши на вікна та збільшивши внутрішню площу споруди.
Якщо уважно вивчати старе й сучасне зображення, то можна помітити, що будинок став нижчим і ніби «вріс» у землю. Насправді, він як стояв, так і стоїть, просто, завдяки численним асфальтуванням та брукуванням, підвищився рівень тротуару.
А ще погляньте на дівчинку з парасолькою від сонця. За Австрії це було поширено. Тоді засмага вважалась немодною, притаманною простолюдинам, які зранку до вечора сапали на полях. Тож панянки хизувалися блідою шкірою і робили все можливе, аби вберегти її від сонячних променів.
*Ризаліт (від італійської risalita – виступ) – частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху.
