На жаль, архіви не зберегли точну дату будівництва кам’яниці на Січових Стрільців, 10. Ймовірно, це 1880-ті роки. Сучасники байдуже проходять повз неї, а от у журналістів кінця ХІХ століття споруда викликала справжнє захоплення, пише Репортер.
Поштівка з колекції Олега Гречаника. Фото Ігоря Гудзя
Репортер Цесельський у статті «Новітні будинки Станиславова» у газеті «Кур’єр Станіславовський» за 1892 рік пише так: «Будинок у цих краях є стильовим унікумом. Ясси і Бухарест, а після панування турків – і Чернівці, мають досить таких будинків – комбінованої рустики* у найширшому масштабі з гладким тлом верхніх поверхів, з балконними балюстрадами. Це символізує лицарську шляхетність, збройну готовність».
Будинок двоповерховий, цегляний, зведений у стилі еклектичної архітектури, зі зрізаною наріжною частиною, де влаштовано балкон на двох масивних кронштейнах. Дах прикрашав аттик у вигляді низенького парканчику із фігурними балясинами. Тепер від нього залишився лише каркас із перилами. У 1990-х у наріжній квартирі першого поверху відкрили крамницю, для якої облаштували окремий вхід, розтесавши вікно.
Якщо уважно розглядати поштівку, яку випустило видавництво «Артісти» у 1905 році, можна зауважити, що фасад вздовж вулиці 3 мая (Січових Стрільців) має шість вікон. Але на сучасному фото це крило ледь не вдвічі довше. Коли його розбудували? Колекціонер Володимир Шулепін каже, що на іншій поштівці, виданій через три роки, будинок уже такий, як сьогодні. Отже, його реконструювали десь між 1905 і 1908 роками.
Хто був власником цього «стильового унікуму»? Збудував його поважний чоловік, чиє ім’я регулярно з’являлось у міських газетах. Знайомтесь – Еліаш Фішлер (1851-1927), адвокат, доктор права, міській радний (депутат), асесор магістрату, довголітній голова правління Міської каси ощадності. Крім того, Фішлер активно допомагав спорудженню нової прогресивістської синагоги, яка й нині стоїть на вулиці Страчених Націоналістів.
Однак найбільше пан Еліаш прославився після того, як викрив виборчі махінації до єврейського кагалу, чи то пак, релігійної ради. У ХІХ столітті владу в кагалі міцно тримали два клани – Горовіци і Гальперни. Із 18 членів ради дев’ять були представниками цих родин. Але не всі євреї були задоволені таким станом речей. Представники інтелігенції та бізнесу прагнули перебрати владу в свої руки. Зрозуміло, що ортодокси чинили їм запеклий опір, не гребуючи нічим.
У 1900 році відбулись вибори до кагалу, куди Еліаш Фішлер балотувався від опозиції. Або уникнути фальсифікацій, він постійно перебував у залі для голосувань. Під час обідньої перерви його увагу привернула виборча урна. На перший погляд з нею все було добре – вузька щілина для карток, опечатана кришка. Проте доктора зацікавили невеликі шпарини у днищі скриньки. Він почав їх обмацувати й раптом виявив, що дно висувається! Підступні Гальперни-Горовіци планували таємно підкинути в урну бюлетені своїх прибічників і знову залишитись при владі.
Спалахнув скандал. У справу втрутилось цісарсько-королівське намісництво у Львові, яке анулювало результати виборів. Незабаром призначили нову релігійну раду, в якій принциповий і галасливий доктор Фішлер став заступником голови.
Після смерті адвоката кам’яницю успадкувала його вдова, яка дожила до приходу перших совітів.
Інше крило кам’яниці виходить на вулицю Шевченка, де вона є першим будинком. З 1989 року там висить бронзова меморіальна дошка роботи скульптора Світлани Топоркової з барельєфом Кобзаря й написом: «Встановлено на відзначення 175-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка».
* Рустика – (від латинського rus – «грубий», «неотесаний») – облицювання фасадних стін прямокутним камінням, передній бік яких залишають необробленим.
Comments are closed.