У часи Другої світової він конфісковував майно євреїв та наказував зводити гетто. А після 1945-го затято писав як журналіст про пригнічення людей. До відповідальності Клауса Фолькмана – він же Петер Ґруббе – не притягли.
Свою першу уніформу з нарукавником зі свастикою Клаус Фолькманн (Claus Volkmann) надягнув у 17 років. Як і більшість ровесників, він приєднався до гітлерюгенду, а у 19 вступив до Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП). Хлопець був честолюбним, вивчав юриспруденцію в університетах Тюбінгена, Мюнхена та Берліна, пише DW.
У ці ж часи східніше, у Коломиї (тоді – Польща, нині – Україна), жила єврейська дівчина Рута Вермут. Вона мріяла також носити форму – не могла дочекатись, коли піде до гімназії, заздрячи гімназисткам в спідницях та блузках з комірцями. Однак це не здійснилось – вона навіть не закінчила школу, в якій тоді навчалась. Та й провести наступні канікули з татом вона також уже не змогла.
Рута Вермут пережила гетто в Коломиї
З початком Другої світової війни 1 вересня 1939 року Клаус Фолькманн підіймається дедалі вище кар’єрними сходами: стає особистим референтом статссекретаря Йозефа Бюлера (Josef Bühler) в окупованій Польщі, яка тепер є “генерал-губернаторством”, заступником начальника округу в Радинь-Підляському, начальником округу в Красноставі, а згодом – в Коломиї, де його завдання – організувати роботу новоствореної німецької адміністрації. З нею в місті починається терор.
Так у Коломиї перетнулись життєві шляхи Клауса Фолькманна та Рути Вермут, а з нею і тисяч євреїв. Начальник округу видає довгі списки заборон – що відтепер не можна робити євреям. Їх також примушують здати адміністрації прикраси, золото та хутра. На тих, хто відмовляється, чекає смерть.
Заборони і терор
Місто накриває голод. Єврейський аптекар Марсель Найдер згадує у своєму щоденнику, що хліба немає уже тривалий час, інколи є помідори, трохи борошна і пара картоплин.
Фолькманн радить жителям уникати євреїв, бо вони начебто розносять тиф
Коломию захлеснув терор. Фолькманн розпоряджається, що всі євреї мають носити нарукавник з зіркою Давида. На плакатах, розвішаних містом, жителям рекомендують обходити євреїв, оскільки ті буцімто розносять тиф. А потім Фолькманн видає наказ, що стає початком кінця єврейства в Коломиї – позначає на карті межі гетто.
Суп з бур’янів
Рута Вермут згадує металевий дріт на парканах. У гетто опиняється і аптекар Найдер. У щоденник він записує, що поруч зникають навіть бур’яни, бо люди варять з них суп. Кілька разів на день на конях збирають трупи на вулицях міста.
Щоденник аптекаря Найдера в Коломиї
А потім починаються “операції”. Німці вдираються до гетто і розстрілюють хворих та людей похилого віку. Інших відправляють в табір, серед них і Рута Вермут. Вона пам’ятає глибоку тишу, коли вулицями міста гнали євреїв – чути було тільки човгання тисяч пар взуття. І була надія на диво. Руті пощастило – їй вдалося вистрибнути з вагона.
Євреїв більше немає
Вижити вдається і Марселю Найдеру. Один поляк переховує його місяцями у землянці в суцільній темряві. Поки Фолькманн був начальником округу в Коломиї, було вбито майже всіх євреїв. Їх розстрілювали у Щепарівцях, селі неподалік Коломиї. І там же робили масові поховання. Тисячі євреїв відправили у табір смерті “Белжець”.
Рештки єврейського кладовища у Коломиї
Комусь, однак, здається, не сподобалось, що начальник округу збагатився на посаді, ймовірно, завдяки хабарям, від яких він не відмовлявся. Фолькманн втратив посаду в середині 1942-го. Винищення євреїв, утім, тривало й далі. Гетто ліквідували на початку 1943 року.
Більше читайте за посиланням.
