Візії старого міста. Унікальні експонати з краєзнавчої виставки 1928 року в Станиславові

З появою інтернету щороку робляться по кілька невеличких відкриттів з історії Станиславова. Особливо цікаві знахідки старовинних зображень. Більшість артефактів виявляють випадково – хтось несподівано наштовхується в мережі на цікаву картинку.

Натомість є перелік раритетних видів міста. Публікація цього списку значно спростить пошуки. До того ж, деякі зображення вже відомі, пише Репортер,

Виставка в Касі ощадності

З 2 по 16 грудня 1928 року за активного сприяння магістрату та особисто воєводи Броніслава Наконєчнікова-Клюковського у нашому місті відбувався надзвичайно цікавий захід. У залах Каси Ощадності кілька закоханих у краєзнавство ентузіастів влаштували «Історичну виставку міста Станиславова». Протягом двох тижнів містяни мали змогу побачити унікальні раритети – оригінали привілеїв XVII століття, коштовне храмове начиння, стародруки, портрети магнатів Потоцьких та їхніх сучасників, скульптури, зброю, меблі, плани станиславівської фортеці та багато іншого.

Виставка відбувалась у залах Каси ощадності. Поштівка з колекції Володимира Шулепіна

Експонати, збереження яких особисто гарантував президент Станиславова, надали різні заклади та фізичні особи. По завершенні виставки комітет дякував «Станиславівським колегіальному та вірменському костелам, пробощствам латинському, вір­менському і греко-католицькому, великій жидівській синагозі та будинкам молитви Хани Горовіц і Гальпернів, міському архіву, доктору Карлу Гальперну з Волчинця. Львівським міському архіву, бібліотекам Баворовських, графів Дідушицьких та університетській, доктору Олександру Чоловському, Народному музею імені короля Яна ІІІ та Оссолінєу­му. Краківським Академії мистецтв та бібліотеці Ягеллонській».

Головним ініціатором, організатором та ідейним натхненником виставки був 29-річний історик Чеслав Хованець – рідний брат президента Станиславова. Потім у родинній друкарні Хованців ще вийшов каталог усіх експонатів виставки. Опису передувала розлога стаття пана Чеслава, присвячена історії міста на Бистрицях.

Каталог охоплював 147 раритетів, розподілених по розділах:

Привілеї та документи міста.

Мапи і плани міста.

Рукописи.

Друки та панегірики.

Портрети та образи.

Статуї та скульптура.

Ризи, покривала, килими.

Срібні предмети релігійного вжитку.

Зброя, спорядження, посуд, меблі тощо.

Гравюри, естампи, печатки, медалі.

«Привіти» з XVII століття

Нас найбільше цікавить останній розділ, а саме позиції 131-142, які відповідають отим гравюрам, естампам та першим фотографіям з видами Станиславова. На жаль, каталог не містить ілюстрацій, натомість кожен експонат стисло описаний. Почнемо по порядку.

«№ 131. Корабельна катастрофа Станіслава Потоцького, старости коломийського. Мідьорит де Хуга, Амстердам 1679, з друкарні А. Шронебека. (49х71 см). Власність Народного музею ім. короля Яна ІІІ у Львові».

Катастрофу і чудесне спасіння молодого Потоцького ми детально описали у статті про святого Вінцента, тож не будемо повторюватись. Єдине, на що звернемо увагу, це на техніку виконання зображення. Мідьоритом, або гравюрою на міді, називається графічна техніка глибокого друку, коли малюнок майбутньої гравюри продряпують на мідній пластині, заповнюють фарбою та відбивають на папері. Кількість відбитків досить обмежена, тому гравюр збереглось не багато, тож коштують вони дорого. Втім «Корабельна катастрофа» досить поширена, її часто друкують польські джерела.

Мапа ХVII століття

«№ 132. Найдавніший малюнок Станиславова (фантазійний) на мапі 1672 р.)».

Достеменно не відомо, яку саме карту мав на увазі доктор Хованець. У другому томі «Ілюстрованої історії Прикарпаття», що побачила світ у 2003 році, Володимир Грабовецький наводить фрагмент якоїсь мапи, де намальований загальний силует міста. При зустрічі я намагався з’ясувати, звідки та карта, але академік не зміг нічого згадати.

Краєвиди відомі та невідомі

«№ 133. Вид міста близько 1830 р. з літографічної етикетки Іоганна Павла Піллера Buch u. Steindruckerei, Станиславів. (з Бібліотеки Баворовських, Львів. Тека Батовського XXXVII)».

Це зображення досі не знай­дене. Спочатку я вважав, що Хованець так назвав відомий малюнок Емануеля Кронбаха. Втім є кілька нестиковок. По-перше, у Кронбаха була акварель, тобто малюнок фарбами, а Піллер видав літографію – відтиск на папері з кам’яної пластини. По-друге, не б’ють роки – акварель Кронбаха зберігається у Львівському історичному музеї і датована 1820-ми.

Тож де нині «Вид міста близько 1830 року»? Бібліотека Баворовських – це нинішній відділ мистецтв Львівської національної бібліотеки імені Стефаника. Щоправда, після війни зі львівської книгозбірні вивезли до Польщі два вагони стародруків. Є велика ймовірність, що літографія зберег­лась і чекає, коли допитливий дослідник розшукає, сфотографує та оприлюднить її.

Станиславів, вид від села Волчинця, з півночі. 1848 рік

«№ 134. Станиславів, вид від села Волчинця, з півночі. Малюнок Стенчинського 1848 р., накладом Яблоновського, Львів (11,5х19,5 см). Власність Народного музею імені короля Яна ІІІ у Львові».

У 1847 році художник-краєзнавець Мацей Богуш Стенчинський видав альбом «Околиці Галіції», куди увійшла ціла купа гравюр із видами західноукраїнських міст і містечок. Але Станиславова там немає! Його митець намалює лише в наступному році.

І ми маємо той рисунок! Історик архітектури Жанна Комар відшукала у Львівському історичному музеї (саме він є правонаступником музею Яна ІІІ) це зображення, яке помістила у своїй монографії «Третє місто Галіції». Великій їй за це «респект».

Загадкове фото

«№ 135. Фасад колегіального костелу. Образ олійний на полотні з першої половини XVIII ст., в оправі, поміщений на фронтоні, над скарбницею костелу. (Власність колегіати станиславівської)».

У 14-му томі «Костелів і кляш­торів римокатолицьких давнього воєводства Руського» польський дослідник Єжі Петрусь зазначає, що цей образ мав позолочену раму, був прикрашений гербом Потоцьких «Пілява» та містився над маленькою кімнаткою із західного боку костелу, де розташовувалась скарбниця. Надалі сліди картини губляться.

Після того як храм закрили у 1957-му, там почергово працювали музей геології інституту нафти і газу, Художній музей і музей мистецтв Прикарпаття. Значна частина костельного начиння була розпорошена по львівських музеях, щось вивезли до Польщі. Втім згаданий образ досі ніде не «виплив».

Хоча маленька зачіпка таки є. У фондах нашого краєзнавчого музею є старе, ще польське фото. На ній – малюнок фасаду колегіального костелу. Може, це той самий «олійний образ на полотні з першої половини XVIII століття»? Хотілося б вірити.

Автор: Іван Бондарев