Науковці поділяють озера на природні та антропогенні, тобто штучні. У Франківську всі водойми створені руками людини. Деякі з них є улюбленим місцем відпочинку мешканців – наприклад, центральне озеро чи ставки у парку. Втім, є ще кілька невеличких озер, розташованих на периферії та менш відомих.
Саме про них і поговоримо, пише Репортер.
Автомати на дні
Найзагадковішим озером є, певно, так звана Товарка. Ця водойма, ймовірно, виникла ще за Польщі, хоча на довоєнних картах її нема. Озеро розташоване між вулицями Шухевичів і Товарною – звідси й назва. Скоріш за все, його створили як пожежну водойму, звідти мали брати воду в разі пожежі на сусідній товарній залізничній станції.
З тим озером пов’язана цікава історія, яку розповів нині покійний художник Володимир Чернявський. У дитинстві він усе літо проводив на берегах Товарки, адже мешкав неподалік. Прямо по центру височів іржавий кут великого напівзатопленого ящика. Всі звикли до нього, не звертали увагу і сприймали цей штучний острів як невід’ємний атрибут ставкового пейзажу.
У 1956-му, коли Чернявському було вісім років, старші хлопці змайстрували аматорський пліт і витягли той ящик на берег. Він був дуже важкий, з якимось іноземними написами на стінках. Коли його зламали, всередині виявились німецькі автомати, боєприпаси, навіть один кулемет. Уся зброя була герметично запакована, змащена та готова до використання. Мабуть, це був німецький десантний ящик, що «плавав» у озері ще з воєнних часів.
Читайте також: Не лише Бистрицями… Кожне озеро Станиславова має свою історію (ФОТО)
Хлопці швидко розібрали зброю та почали грати «у войнушки» на сусідньому цвинтарі. Перелякані автоматними чергами сусіди викликали міліцію, яка просто позабирала шмайсери та залишки патронів.
Нині озеро зусібіч забудоване крутими особняками, вільним залишився тільки невеличкий проїзд з вулиці Товарної. Його дуже влучно охарактеризував один із користувачів соцмереж: «Тут брудно, але затишно».
Кар’єр пана Урмана
Ще одне озерце розташоване позаду 21-ї школи, між вулицями Сахарова і Слави Стецько. На жаль, сьогодні воно нагадує не озеро, а вкрите водою звалище – на дні проглядаються тонни сміття, купа водоростей, береги заросли очеретом. Навколо повно порожніх пляшок та інших доказів того, що це місце популярне серед любителів «активного відпочинку на природі».
Назва Кірпічка тісно пов’язана із цегельним заводом, що працював поруч – на території нинішнього шкільного стадіону. Цегельня була стара, заснована наприкінці ХІХ століття, належала підприємцю Урману. Глину копали там же, з часом утворилось кілька кар’єрів, що заповнилися дощовими та ґрунтовими водами. На початку 1970-х найбільший з них впорядкували, виклавши береги бетонними плитами. Так виникло озеро, яке теж мало слугувати пожежною водоймою.
Художник Ігор Роп’яник, що мешкав на вулиці Чекістів (Сахарова), згадує:
«Через дорогу від нашого будинку, там, де зараз спорткомлекс «Олімп», були ставки, порослі комишем, вкриті ряскою і лататтям, у яких хтось умудрявся навіть ловити дрібну рибу, хоч, насправді, там було царство жаб, а тому вечорами до наших домівок долинало їхнє безперервне кумкання. Нас же, невгамовних, на тих ставках більше захоплювало, наприклад, спорудження плотів (брали якихось два стовбури, зверху примощували широку дошку) і на тих плотах влаштовували «регати». А ще вистругували кораблики, прилаштовували вітрила, спускали на воду і – попутного вітру! Ставків було кілька, деякі – досить глибокі, в яких хлопчиська купалися. Трапився, пригадую, і трагічний випадок, коли один потонув. Це була перша смерть, яку я побачив на власні очі».
Сьогодні в озері важко втопитись – глибина по коліна, та й навряд чи хтось ризикне там купатися. Водойма перебуває на балансі водоканалу, який нічого не робить для її впорядкування. Підземні джерела давно замулені, тому лише дощі не дають Кірпічці пересохнути остаточно. Дійшло до того, що директор міського комунального департаменту Михайло Смушак запропонував узагалі засипати озеро і зробити там дитячий майданчик. Будемо сподіватись, що Кірпічку таки реанімують.
«Ароматна» водойма
У мікрорайоні БАМ, позаду дитячого садка, є ще одне озеро. Воно не належить до рекреаційних зон і є технічною водоймою, що призначена для прийому дощових вод. Його історія теж почалась із глиняного кар’єру сусідньої цегельні, що досі працює. Потім почали будувати БАМ. Оскільки мікрорайон споруджували на болоті, то аби у підвалах не застоювалась вода, її мали скидати у старий кар’єр. Так виникло озерце, яке одягнули у бетонну сорочку, облагородили, навіть перекинули невеличкий місток до півострова.
Старші люди пригадують, що колись озеро було значно більшим, влітку там купались і загоряли, рибаки здобували рибу, взимку влаштовували ковзанку. Потім поруч збудували дитячий садок, частину озера засипали. Напевно, тоді ж перебили підземні джерела – водойма стрімко мілішала. Однак найстрашніше почалось згодом, коли через несправність каналізації до озера стали потрапляти фекальні води із сусідніх будинків. Відтоді озеро почало смердіти, через що й отримало народну назву – Вонючка. До його занепаду долучились і місцеві мешканці, які активно скидали сміття у воду та на береги.
Нещодавно комунальники тут трохи прибрали, але до повного розв’язання проблеми ще далеко. Озеро треба осушити, капітально почистити, оновити систему стоків, провести інженерні роботи. Все впирається у гроші, яких завжди бракує. Наявні фінанси міська влада спрямовує на впорядкування центральних паркових озер, тож периферійна Вонючка, певно, ще довго дивуватиме ароматом.
Пам’яті будівельників
Другим за величиною гідрологічним об’єктом Івано-Франківська є озеро у мікрорайоні Пасічна. Його площа 7,5 га, посередині є прямокутний острівець, з’єднаний з берегами двома бетонними мостиками. За ним міцно закріпилась назва «Німецьке озеро» і на то є свої причини.
На початку вісімдесятих СРСР активно будував нафтогазопроводи для транспорту вуглеводнів до Східної Європи. У відповідь країни соцтабору будували об’єкти соціальної інфраструктури. Наприклад, у Франківську східні німці спорудили величезний комплекс обласної лікарні (1986). За словами архітектора Зеновія Соколовського, у 1969 році сталася велика повінь, після якої, на лівому березі Бистриці Солотвинської утворилась величезна яма. Її наповнював потічок Черешеньки, що тік із Дем’янового лазу. Німецькі будівельники перетворили її на пожежну водойму, яку мешканці охрестили Німецьким озером.
З усіх непаркових водойм Франківська цій пощастило найбільше. У 2015-му озеро передали на баланс комунального підприємства «Парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка», яке згодом реорганізували у КП «Центр розвитку міста та рекреації». Крім комунальників, до перетворення водойми на справжню зону відпочинку долучилася ціла громада: платформа «Тепле місто», НФК «Ураган» та інші. У мережі Facebook є відкрита група «Німецьке озеро», до якої може долучитися кожен…
На берегах комунальники поставили лавочки та смітнички, підняли рівень води, територію підсвітили, почистили плесо від водоростей. Триває робота над проектом благоустрою, після завершення якого озеро має стати чи не перлиною Пасічної. Поживемо – побачимо.
Автор: Іван Бондарев
Comments are closed.