На відміну від поетів, архітектори не так часто завершують життя самогубством. Натомість, іноді їм це приписують людські пересуди. Наприклад, свого часу був доволі поширений міф, що творець львівського оперного театру Зігмунд Горголевський застрелився, коли довідався, що його дітище збудовано над підземною річкою та почало просідати. Насправді ж він помер від інфаркту, а річку Полтву пустили в обхід театру.
Є подібна легенда і в нас. Починаючи з середини 1920-х років, у Станиславові плідно працював талановитий архітектор Станіслав Треля. Він реконструював міський театр (тепер філармонія) та вірменську церкву. За його проектами побудовані школа Пірамовича (міська лікарня на Матейки), кінотеатр «Тон» («Люм’єр»), костел на Вовчинецькій тощо. Але головним досягненням архітектора стала ратуша. А потім він раптом кудись зник.
Містом поповзли чутки, що Треля наклав на себе руки через те, що нібито при будівництві ратуші виявилися серйозні помилки, вона почала хилитися на бік і скоро завалиться. Дехто навіть переповідав деталі – мовляв, бідолашний Треля зійшов з розуму й кинувся з вежі ратуші. Хтось цьому вірив, хтось – ні, але факт залишається фактом – більше архітектора у Станиславові ніхто не бачив.
Сучасні дослідники відкидають версію самогубства, але точно розповісти про подальшу його долю також не можуть. Останній раз він згадується у Станиславові у 1932 році. Потім епізодично «випливає» в Лодзі та Варшаві. Далі сліди його губляться. Можливо, він виїхав за кордон, оскільки ще у 1930 році просив закордонний паспорт «на виїзд до всіх європейських країн, окрім Большевії».
