Першою з ініціативою вшанування усіх матерів виступила у 1907 році американка Анна Джарвіс із Філадельфії. За розпорядженням президента Вудро Вільсона, з 1914 року друга неділя травня стала у США загальнодержавним святом. Надалі ця ідея поширилася на інші держави, зокрема Центральної та Західної Європи.
У 1928 День матері вперше відзначали українці Канади, а вже в березні наступного року «Союз українок» у Львові оголосив другу неділю травня «Днем української матері». Тоді свято припало на 12 травня, пише “Репортер”.
Фото Юліана Дороша
У Галичині свято запровадили з ініціативи Олени Кисілевської (1869-1956) – громадської діячки, письменниці, редакторки двотижневика «Жіноча доля» та його додатків – «Жіноча воля» і «Світ молоді» у Коломиї. Саме у цих виданнях найчастіше лунали заклики до масового вшанування матерів, а також друкувалися детальні інструкції, як саме проводити урочистості.
Титульна сторінка часопису «Жіноча воля», присвяченого Дню матері
Ініціатори хотіли не лише засвідчити повагу до матері, а й закласти під нього значно глибше, національно-патріотичне підґрунтя.
Вважалося, що за допомогою цього свята «мати має зрозуміти, що вона мусить не тільки виховати дитину на українця – громадянина з крицевим характером та залізної волі, але й – коли цього вимагатиме історичний момент – жертвувати материнськими почуваннями… Має навчити її, що поза її родиною існує ширша родина – Нація, якій як Левіафанові Гоббса* – треба віддати все, що найдорожче, все, що найцінніше!».
В одній із тогочасних газетних публікацій зазначалося, що День матері – це духовна підготовка до Свята визволення нації.
Покутська мадонна. Фото Юліана Дороша, 1930-ті роки
Важлива роль у його популяризації, особливо на початкових етапах, відводилась місцевій інтелігенції, тобто вчителям, священикам, активістам громадських організацій на зразок «Просвіти». Наприклад, у спеціальному розпорядженні для читалень цього товариства містився заклик до сільського духовенства виголосити проповідь про свято і заохотити селян до масової участі.
Молебні до Пресвятої Богородиці, які традиційно відправляються у травні і в народі називаються «маївками», також були доброю нагодою, адже під час них вшановувалася Небесна Мати.
На фото: свято «Поклін матері», влаштоване товариством «Рідна школа» у Бережанах 4-5 червня 1938 року (з фондів Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери)
День матері у Галичині відзначався як триєдине свято – України-матері, Пресвятої Богородиці та рідної неньки. Мало того, свято щороку зростало і щоразу набувало нового змісту. Наприклад, у 1930 році воно було присвячене Матері-Страдниці, яка у боротьбі за українську державність пожертвувала своїми синами. Наступного року вшановували вдів і сиріт героїв національно-визвольних змагань 1914-1921 років.
Зазвичай День матері розпочинався ранковим богослужінням за усіх матерів, а завершувався концертом, що складався із вступного слова, виступів хору, дитячих вистав, декламацій. Особливо популярним був вірш «Моя мама» відомої дитячої письменниці Марійки Підгірянки (1881-1963):
Снилось мені ясне сонце,
що в хаті світило –
а то лиш так моя мама дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
що пестив колосся –
а то мені моя мама гладила волосся.
Снилась мені ягідочка,
як мед солоденька –
а то мене цілувала мама дорогенька.
Снились мені ангелики,
що в рай мене несли –
а то мене мами ручки
до серця притисли.
Марійка Підгірянка з дітьми
Не менш охоче молодь під час вистав декламувала твори інших галицьких поетес – Уляни Кравченко та Іванни Блажкевич. Остання, до речі, була саме тією матір’ю-страдницею, яка через свою громадську позицію на шляху до визволення нації втратила трьох малолітніх дітей. Перша її донька померла ще немовлям під час Першої світової війни, а ще двох (чотирьох і шести років) отруїли у 1928 році польські шовіністи.
У святкових доповідях наголошувалося не лише на обов’язках дітей щодо матерів та України, а й на потребі підвищення рівня педагогічних та санітарно-гігієнічних знань селянок. Важливо, що весь прибуток від концертів і вистав йшов на розвиток місцевих дитячих садків (так званих «захоронок») чи закупівлю книг до читалень. Свято мало і свою символіку: зранку під церквою, або ввечері перед виставою усім прикріпляли до грудей квітку. Синю чи блакитну – тим, у кого матері ще живі, білу – сиротам.
Село Цінева на Бойківщині, 1930-ті роки. Фото Я. Коваля
День матері відзначали і у багатьох сім’ях. Теплі спогади про це свято залишилися у пам’яті старожилів Івано-Франківська. Наприклад, донька пароха села Угорники (тоді Станиславівського повіту) отця Михайла Ганушевського Марта Ганушевська-Малкош, згадує, як із сестрою вишивала у подарунок для мами спеціальні «макатки» – ними потім прикрашали стіни…
З приходом радянської влади у 1939 році свято заборонили, а відродилося воно лише на початку дев’яностих. З 10 травня 1999 року святкування Дня матері офіційно встановлено указом Президента України.
Авторка: Оксана Дрогобицька,
історик, ПНУ
* Відомий англійський філософ Томас Гоббс називав символом держави Левіафана – казкове всепоглинаюче чудовисько.
