Під час Першої світової війни, коли місто переходило з рук в руки, залізнична станція Станиславів продовжувала функціонувати. Лише наприкінці війни росіяни, що відступали, підпалили ліве крило вокзалу, яке частково вигоріло. Австрійці його відбудували – на відновлювальні роботи залучалися російські полонені.
У ніч на 1 листопада 1918 р. українські військові підрозділи без жодного пострілу зайняли вокзал. З 1 січня по 15 травня 1919 року уряд ЗУНР перебував у Станиславові, відповідно, на цей час вокзал мав статус столичного.
24 травня 1919 р. поляки підняли повстання. Їм протидіяла сотня залізничників під командуванням Івана Сіяка, яка боронила вокзал протягом доби. За той час з міста евакуювали Державний секретаріат ЗУНР.
