Станиславів у книжках

Про наше місто написано багато – хто б сперечався. У польських бібліографічних джерелах кількість публікацій перевершує чотири сотні, пише Репортер.

Левова частина – це порівняно невеликі статті у газетах. А чи написані про місто книги?

Панорама Станиславова початку ХХ ст. Фотографували десь з того місця, де нині розташована школа-ліцей № 23 (вул. Мазепи)

Такі, де від першої і до останньої сторінки йшлося б саме про Станиславів? Те, що є, легко поміститься на одній полиці. Сьогодні пропонуємо добірку австрійських раритетів.

Історія в анекдотах

Перша історія Станиславова вийшла з‑під пера польського дослідника Грибовича в 1847 році. Але то була рукописна праця – на книгу вона не тягнула. «Першодрукарем» історії міста став урод­женець міста, монах-домініканець Садок Баронч. Його праця «Пам’ятки міста Станиславова» побачила світ у Львові в 1858 році. Книга була у твердій обкладинці та мала 192 сторінки. Мова – польська.

Баронч описує зародження й розвиток Станиславова, доводячи його до 1854 року. У книзі наведено багато документів – привілеїв, фундаційних актів, які не дійшли до наших часів. Автор активно черпає матеріал з міського фольклору, перемежаючи історичні відомості анекдотами, легендами та байками. Вийшло дуже непогано.

У 2000‑х роках видавництва «Сімик» та «Лілея-НВ» перевидали працю цього призабутого історика українською.

Досі не перевершений

При всіх своїх перевагах праця Баронча більше тяжіє до аматорського краєзнавства. А першу професійну монографію написав викладач місцевої гімназії професор Алоїз Шарловський. Це «Станиславів і Станиславівський повіт з погляду історичного та географічно-статистичного» 1887 року видання. Книга мала кишеньковий формат і була майже вдвічі товстішою за роботу Баронча – 356 сторінок. Цінним джерелом є карта тогочасного Станиславова, яка була вклеєна у книгу.

Книга Шарловського. 1887 рік

Гімназіальному професорові вдалося створити справжній шедевр. Його працю й сьогодні багато хто вважає чи не найкращим дослідженням історії Станиславова. Легка для читання мова, великий фактаж, чітка структуризація – ось її головні переваги.

Шарловського перевидали у 2009 році, в сьомому випуску краєзнавчої серії «Моє місто».

Настільна книга єзуїта

На початку ХVIII століття Юзеф Потоцький запросив до Станиславова єзуїтів. Орден тут прижився: збудував костел, відкрив колегіум. Але папа Клемент ХІV розігнав єзуїтів. Вони повернулись у місто лишень у 1883 році. Першим зав­данням було побудувати костел, оскільки в їхньому старому храмі вже містилася греко-католицька катедра. Освячення нового костелу відбулося 6 листопада 1895 року. На церемонії був єзуїт Станіслав Заленський – штатний історик ордену.

Під час своєї проповіді він пообіцяв віддячити мешканцям міста, які долучилися до побудови святині. І не збрехав! 1896 року у видавництві Товариства Ісусового, що в Новому Сончі, вийшла його книга «Отці єзуїти в Станиславові». У передмові автор робить коротку промоцію: «Невелика то праця, але старанна, базована на народних джерелах, на не знаних досі рукописах. Розповідає вона про діяльність монахів мого згромадження, але й часто згадує про міські події, бо орден не стояв осторонь, а вріс, ужився в громаду, серед якої існував і функціонував».

Дійсно, Заленський наводить такі факти, яких не зустрінеш у Шарловського чи Баронча. Першим з сучасних дослідників «Отців єзуїтів» відкрив професор Володимир Полєк. Він навіть переклав уривки з неї, які опублікував в 1999 році у збірці наукових праць «Українознавство: документи, матеріали, раритети». Через 11 років повний переклад книги вийшов у вже згаданій серії «Моє місто».

Перший путівник

Усі попередні видання страждали одним недоліком – браком ілюстрацій. Але згодом і Станиславів отримав книжку з картинками. То був цілий фотоальбом чи навіть путівник. Повна назва звучала дещо офіційно – «Види міста Станиславова. Пам’ятка ІV-го зльоту окружного Соколу в Станиславові, дня 11 червня 1905 року».

Видання містило аж 27 чорно-білих фото, що давали достатнє уявлення про наше місто. Частина фотографій дубльована в листівках, втім є й унікальні кадри. Наприклад, зображення знищеного пам’ятника Діви Марії перед колегіатою чи інтер’єри того самого Соколу (нині обласна дитяча бібліотека).

Єдине зображення пам’ятника Діви Марії крупним планом. Фото початку ХХ ст. 

Як і всі путівники, цей був густо набитий рекламою. Втім краєзнавцям буде цікаво його переглянути. Відкриває книжку стислий нарис історії Станиславова, а в додатку подані перелік усіх вулиць, розклад потягів і навіть схема глядацьких місць у театрі Монюшка.

Цей путівник є в інтернеті, його можна скачати за посиланням: http://www.sbc.org.pl / dlibra / docmetadata?id=49.

Маленькі, але цікавенькі

За Австрії надрукували також кілька брошур, присвячених різним аспектам минулого Станиславова. Найдавніша з них – «Список творів закладу міської бібліотеки Станиславівської в пам’ять про вигнанців, що повернулись до Краю» 1875 року. Нагадаємо, що трьома роками раніше сюди з Парижа приїхав польський пов­станець проти царату Вінцент Смагловський. Він подарував Станиславову 14 скринь з фоліантами. «Список творів» є каталогом біб­ліотеки, яка налічувала 1037 назв у 1854 томах. Серед них траплялися видання початку ХVI століття.

На жаль, 99% цих книжок до нашого часу не збереглися.

Цікавою є книжечка, видана Товариством учасників Польського повстання 1863 року «Спочинайте і вставайте!», яка побачила світ у 1906 році. Тут зібрані короткі біографічні дані про учасників польських повстань (1831, 1848, 1863), які поховані на Станиславівському цвинтарі. Тому самому, що знесли в радянські часи.

Станиславівському театру присвятив свою книжечку краківський історик Кароль Естрейхер. У ній доводиться, що театральне життя в нашому місті вирувало й до побудови театрального будинку в 1891 році.

А директор міської бібліотеки Юстин Сокульський видав історичний нарис «Станиславів у 1809 році». Тут йдеться про події австро-французької війни, коли міська фортеця прийняла свій останній бій.

Якщо каталог книжок і список повстанців є бібліографічною рідкістю, то твори Сокульського та Естрейхера можна без проблем прочитати й сьогодні. Вони увійшли до антології «Літературний StanislawІФ», яку до 350-ої річниці нашого міста видало видавництво «Фоліо».

Автор: Іван Бондарев