З чотирьох фіртелів (боків) площі Ринок найбільше помінявся східний. Та що там помінявся – його майже нема! З усього кварталу залишилися тільки дві автентичні споруди, пише Репортер.
Уважно розглянемо стару поштівку – нас цікавить правий бік. Проріз між будинками – це початок вулиці Мельничука. Ліворуч від неї стоїть двоповерхівка, що є однією з найдавніших на Ринку. Ділянка була забудована ще у XVIII столітті, але на початку наступного родина Фінгерерів знесла дерев’яну халупу і збудувала мурований дім. В архівах зберігся резигнаційний контракт (він передбачає відступлення частини майна) від 25 квітня 1816 року: «Гершко і Гінда Фінгерери мають ґрунт в Ринку, на розі вулиці вірменського костелу під конскрипційним № 10. На цьому місці вимурований новий поверховий будинок. Витрати понесли й сини Берко і Мрочко. Батьки відписують їм суму 795 флоринів і право на частину дому».
На початку ХХ століття будинком володів Юда Герш Тойберер, а в міжвоєнний період там був Головний склад ковбас різника Івана Вачка.
Через дорогу стояв будинок із подвійною нумерацією: площа Ринок 11,12. З моменту побудови у середині ХІХ століття кам’яниця належала єврейській родині Бретгольців, вони змінювали один одного – Якуб, Хаїм-Сруль, Самуель. У 1900-х на першому поверсі містився популярний ресторан Фердинанда Малашинського. Останнім власником перед совітами був купець Бретгольц, який жив у будинку з 1894 року – з моменту свого народження. Дім розібрали у 1960-х, потім там довго був скверик з ракетою.
Далі йдуть будинки № 13 і 14. Інформації про них майже нема. Відомо лише, що перед приходом совітів триповерхівкою (№ 14) володів єврейський купець Премінгер 1880 року народження. Ці будинки розібрали за радянщини, а в 2003-му там побудували офісний центр «Арс-Дім».
Однак на поштівці ми не бачимо ще одного вцілілого будинку, що є на сучасному фото. Річ у тому, що за Австрії площа Ринок була значно менша і ліворуч, там де нині кіоск «Кава Станіслава» та кам’яні лавочки, стояв квартал будинків, пізніше знищених фашистами. З балкону крайнього з них фотограф і зняв свою панораму. Теперішнє фото робили з віддаленішої точки, тому вдалося захопити більшу площу.
Той симпатичний двоповерховий будиночок має адресу Страчених націоналістів, 3, а раніше – площа Ринок, 15. Його первісну частину протягом 1821-1822 років звів Копель Горн. У 1840 році він кам’яницю розбудував. Дім мав два парадні фасади: з боку ринкової площі та вулиці Берка (Страчених націоналістів). Споруда сильно постраждала від «мармулядової» пожежі, але відновлював її вже інший господар – Селіг Беріш.
Перепис 1880-го зафіксував власником єврея Баренцвейга, а на зламі століть кам’яниця перейшла до рук торговця Макса Ебнера, який протримався аж до совітів. Із 1904-го по 1939 рік на першому поверсі містився популярний «Будинок моди і галантереї» Леона Льовена. У 1908-му за проектом архітектора Феліціяна Баяна будинок капітально реконструювали у стилі сецесії, у цьому вигляді він дійшов до нас. Хоча й з втратами – у 1980-х під час ремонту грубо замазали маскарон, який був акцентом аттика. Цікаво, що на даху є велике вікно, яке забезпечує природне освітлення сходової клітки.
За радянських часів другий поверх був житловий, а внизу розташовувалось велике ательє індпошиву взуття. Нині там крамниця канцтоварів, вгорі офіс нотаріуса, а в підвалі працює відомий паб «Бочка».
Тепер залишилось визначити, що було на місці теперішнього скверику зі знаком першої української церкви посередині? Фактично це вже не ринкова площа, а вулиця Гославського, 3 (Вітовського). На початку ХХ століття там стояла Г-подібна двоповерхова кам’яниця Абрагама Шмідта. Її знесли під час німецької окупації за наказом військового коменданта Станиславова.
