Ідучи повз корпуси колишньої школи міліції (Національної Гвардії, 3) одразу й не скажеш, що це найстаріші будинки на вулиці. Вони ще застали той час, коли вона називалася Військовою й цивільні там не жили, пише Репортер.
У газеті «Кур’єр Станіславовський» від 2 червня 1895 року є скупа згадка про те, що «зараз в будові кошари для 8 полку уланів коло карного закладу, коштом 12 000 злотих ринських. Будову веде підприємець Селіг Рубінштейн».
Карний заклад — це тюрма «Діброва» (тепер Чорновола, 119а), а кошарами поляки тоді називали казарми.
Через рік місцева преса подає таке:
«Кавалерійські казарми стануть на ґрунті Юзефа Вайсгауса (12 моргів), поруч з карним закладом, коштом уряду за 550 000 злотих ринських. Міститимуть три ескадрони кавалерії і штаб. Закінчені мають бути до 01.08.1897 р.».
Будівничий був той самий і він вклався у терміни.
Це були не просто казарми, а цілий комплекс: чотири величезні стайні, будинки для офіцерів та підофіцерів, склади, канцелярії, манеж — загалом десь 20 споруд.
Головним господарем містечка став 14-й полк драгунів «Князь цу Віндіш-Грец», який вів свою історію від 1725 року.
Хто такі драгуни? Це різновид кавалерії, яка в Австро-Угорській армії складалася з гусарів, уланів і, власне, драгунів. Є дві версії виникнення цього терміну. У ХVI столітті французький маршал Бріссак сформував новий підрозділ, посадивши на коней піхотинців. Він дав їм знамена із зображенням драконів. Нібито через цих крилатих потвор новий рід кавалерії й отримав свою назву. За іншою версією, драгун походить від короткого мушкета — драгона, яким були озброєні вершники. Спочатку драгуни використовувались для дій як у кінному, так і пішому строю, але з часом повністю «оконячились».
У Станиславові полк перебував до 1912 року, після чого його перевели до чеського міста Брандіс. «Чотирнадцятку» поміняв 7-й драгунський полк «Герцог фон Лотрінген». Він мав ще давнішу історію за свого попередника і був сформований в 1663 році. Полк називався на честь герцога Лотарінзького Франца ІІІ Стефана, який у ХVIII столітті одружився зі спадкоємицею австрійського престолу Марією-Терезією, чим поклав початок нової цісарської династії — Габсбург-Лотрінген. Саме до неї належав монарх Франц Йосиф. Особовий склад полку складався з чехів і німців — десь 50 х 50. Перед Першою світовою в ньому служив ерцгерцог Карл, який стане останнім цісарем Австро-Угорщини. Щоправда, він числився у другому ескадроні, який стояв у Коломиї.
Крім драгунів, у військовому містечку розміщувалася команда призову і поповнень 8-го уланського полку «Граф Ауерсперг», основні підрозділи якого перебували у Чернівцях.
За Польщі в кавалерійських казармах хазяйнував 6-й полк Канівських уланів. Це був вид легкої кавалерії, які, крім шабель, мали на озброєнні довгі піки. З початком Другої світової 6-й полк вирушив на захід, брав участь в обороні Варшави, під якою був оточений і знищений.
У 1942 році німці створили у Станиславові концентраційний табір для голландських військових «Stalag-371». Якщо офіцерів і генералів тримали у сусідній в’язниці «Діброва», то курсантів морських і сухопутних училищ розмістили в казармах кавалерії.
Від середини 1950-х ці будівлі займала середня школа міліції. Після кількох реорганізацій вона стала Прикарпатським факультетом Львівського університету внутрішніх справ. Одним із випускників школи міліції був Михайло Дяк (1935-1976) — борець за незалежність України, політв’язень. У 2001 році на стіні факультетського корпусу помістили меморіальну дошку роботи львівського скульптора Любомира Яремчука та архітектора Василя Каменщика.
На теперішньому фото бачимо, що казарму капітально відремонтували і фактично знищили дух старовини. Хоча багатьом історичним будівлям міста пощастило значно менше.
Іван Бондарев, Михайло Головатий
Фото Ігоря Гудзя
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
