Далеко не кожна споруда Івано-Франківська може похвалитись відомостями про свого творця. Будинку на Незалежності, 18 пощастило. Тут архітектор не просто відомий, він – знаменитий, пише Репортер.
Теодор Тальовський (1857-1910) прославився насамперед проектами костелів: святої Єлизавети у Львові (біля вокзалу), святого Станіслава у Чорткові, Вознесіння Матері Божої в Отинії. У Станиславові, крім цього будинку, інших робіт митця ми не знаємо.
Замовником був львівський купець Зигмунт Маршалкевич. Підприємець виявився недисциплінованим забудовником – порушував будівельні приписи, розміщав будматеріали на чужій території, на свій розсуд формував торцеву стіну від лівого сусіда. Кавалок будинку того сусіда видно на поштівці. Він належав купецькій родині Боралів, був збудований ще в 1840-х, щасливо пережив «мармулядову пожежу». Невдовзі після Другої світової його знесли, влаштували щось на кшталт піонерського скверу, де, якщо вірити старожилам, навіть ставили новорічну ялинку. Тепер тут податкова.
Та повернемось до Маршалкевича. Магістрат нещадно карав порушника штрафами, а коли у жовтні 1908-го той звернувся за дозволом на заселення будинку, то отримав відмову – через численні недоробки. Лише 12 листопада, після усунення недоліків і чергового штрафу в 370 корон, власник отримав жаданий папір.
Кам’яниця була триповерховою, мала п’ять вікон по фасаду і планувалась як прибуткова. При проектуванні Тальовський застосував один хитрий прийом – вертикальне членування верхніх поверхів робило її візуально вищою, ніж є насправді.
Маршалкевич будинком довго не володів. Вже у 1910-му він продав його Давиду Бахеру, а через два роки той перепродав такому С. Горовіцу за 190 000 корон.
Крім квартир, у будинку містились різні установи. Перед Першою світовою на другому поверсі діяла громадська організація Науково-літературний союз імені Юліуша Словацького, вони організовували публічні лекції. Судячи з вивісці на фасаді, тут також тримав приватний зуботехнічний кабінет лікар-стоматолог Роман Яросевич (1862-1934). Це був відомий громадський діяч, посол до Рейхсрату, голова об’єднання залізничних лікарів Станиславова. За участь в організації втечі Мирослава Січинського з тюрми «Діброва» доктора заарештували, але невдовзі відпустили за браком доказів. Помер він від раку простати, хоча містом повзли чутки про його самогубство.
У 1924 році кам’яницю за 35 тисяч злотих придбало під свій офіс Об’єднання польських міщан. Для цього поляки продали два будинки і дві земельні ділянки, але грошей вистачило лише на 85 % споруди. Решту об’єднання докупило у 1930-му, вже за 3,5 тисячі доларів. З тильного боку товариство згодом збудувало чотириповерхову Ремісничу бурсу, що фасадом виходила на вулицю Січових Стрільців. Також правління об’єднання продовжувало здавати квартири у найм, а ще «прихистило» в себе «Банк Станиславівської землі».
Совіти кам’яницю націоналізували. На першому поверсі, ліворуч від центрального входу, довший час працював магазин «Музична книга».
Фасад будинку зазнав незначних змін. Якщо на поштівці видно чотири входи, то сьогодні один із них замурований. Огорожа балконів другого поверху колись була фігурнішою, прикрашена ліпниною. На масивному аттику вгорі ніби читається якійсь напис, тепер наглухо забілений.
Найболючіша втрата сталась вночі 10 липня 2012 року. Тоді під час сильної зливи обвалився маскарон у вигляді голови дівчини із двома перехрещеними косами. Фото скульптури є, проте бажання відновлювати пам’ятку ані в комунальників, ані в мешканців приватизованих квартир, схоже, немає.
