На мапі 1792 року ця ділянка вже забудована. Та під час пожежі 1817-го старий будинок згорів і тут довго нічого не будували. Починаючи від 1820-х вдається прослідити імена господарів парцелі, тобто невеличкої земельної ділянки: вірменин Домінік Мануґєвич, єврейська лихварка Хане Ланди, її одновірець, власник нерухомості Ісаак Маєр Горовіц. Лише у 1894 році Горовіц побудував тут двоповерхову кам’яницю.
Оскільки парцеля була вузька та довга, будинок теж витягнувся углиб, маючи по фасаду лише п’ять вікон. Головною прикрасою був тригранний еркер, за допомогою якого архітектор збільшив площу центральної кімнати на другому поверсі та покращив її освітлення. За Польщі вікна першого поверху переробили у дві великі вітрини, а пізніше, вже совіти, забрали вгорі верхні частини аттиків і ковану балюстраду карнизу.
Ця кам’яниця була не єдиною нерухомістю Горовіца. Через чотири роки він поставить великий чиншовий будинок на теперішній вулиці Вітовського, а пізніше поруч зведе ще один – на Грушевського, 1. Також йому належав сучасний Будинок культури глухих і ще кілька кам’яниць.
У Станиславові верхні поверхи зазвичай використовували під оренду житла. Кам’яниця Горовіца не була виключенням. Першим його квартирантом став «доктор всіх наук лікарських» Яків Рубінштейн, який в’їхав навесні 1895-го.
Партер теж міг похвалитися не менш поважним товариством. Коли у 1905 році в місті відкрили українську гімназію, вона ще не мала власного приміщення. Тож у перший навчальний рік конференц-зал гімназії та кабінет її директора, професора Миколи Сабата містилися в кам’яниці Горовіца. Дещо довше, до 1908-го, тут були гімназійні класи, де викладав письменник Антін Крушельницький, якого разом із родиною пізніше знищать совіти. Звідси починали свій шлях у життя науковець Іван Рибчин і художник Григорій Смольський.
Але найзірковіший «квартирант» з’явився тут згодом. У жовтні 1910 року магістр фармації Казимир Арматис у лівому фронтальному приміщенні відкрив п’яту в місті аптеку «Під ангелом». З цієї нагоди, як писали тодішні газети, він «зложив у магістраті сто корон на бідних без різниці віросповідання». Арматис активно створював різні медпрепарати, наприклад, протиревматичний бальзам, що допомагав при сильних болях і невралгії та коштував 80 гелерів за флакон. Також фармацевт успішно конкурував із швейцарською фармакологічною фірмою «Roche» та її сиропом від кашлю «Сіролін». Арматис запропонував свій варіант, на основі дьогтю хвойних дерев. Лише називався той сироп якось неапетитно – «Хімогнаякал Арматиса», може, тому й коштував значно дешевше за швейцарський аналог.
Згідно з назвою, вхід до аптеки прикрашала скляна вивіска із зображенням ангела. Коли у 1960-х її випадково відкрили під час ремонту, то реклама ледь не стала предметом поклоніння богомольних бабусь. Тоді скло з ангелом стало експонатом музею релігії і атеїзму, а згодом перекочувало у запасники краєзнавчого.
Десь від початку 1920-х праворуч від аптеки розмістилась фірмова крамниця «Ревера». Вона торгувала технічними новинками того періоду – швейними і друкарськими машинками, велосипедами, автомобільними шинами.
Обидва заклади протрималися до совітів, які відібрали будинок у нащадків Горовіца. Після війни більшу частину кам’яниці займала квартирно-експлуатаційна частина гарнізону.
На місці «Ревери» протягом півстоліття було кафе-морозиво «Сніжинка». Коли у 1960-х прийшла мода на каву з угорських кавоварок, перші такі машини встановили у кафе «Юність» (Незалежності, 8) та «Сніжинці». Останні кілька років замість «Сніжинки» працює цілодобовий міні-маркет «Грін».
Аптека досі є. Тепер вона належить мережі «Іва-Фарм» і приймає клієнтів протягом 24 годин, без перерв і вихідних.
