У ХІХ столітті посаду станиславівського рабина міцно тримала династія Горовіців. Вони були ортодоксами, пильно охороняли свій вплив на громаду та рішуче боролися з усіма новими віяннями. А в Станиславові тоді якраз було запекле протистояння між ортодоксальними юдеями, які суворо дотримувались вікових звичаїв, та поступовцями, котрі намагались провадити більш світське життя.
 |
У 1844-1888 роках рабином Станиславова був Мешулем Горовіц. Його боялись як вогню, оскільки він мав дар (якщо це можна так назвати) прокляття. Наприклад, одного разу рабин довідався, що кантор Абрагам Файнзінгер разом із хором молився у поступовців. Горовіц викликав його до себе, але той не прийшов. Тоді рабин прокляв кантора. Наступного дня Файнзінгер втратив голос. Очевидці казали, що він «гавкав, як пес» і незабаром збожеволів.
Також євреям заборонялось брати участь у суспільних заходах, які організовували християни. Але у 1887 році декілька юдеїв прийшли на похорон польського патріота Агатона Гіллера. Їх теж чекало прокляття рабина. Скоро більшість із них померли. А інші через 12 років збудували поступову синагогу, яка мала вберегти їх від важкої влади ортодоксального рабина.
