Невід’ємними атрибутами будь-якої держави є герб, гімн і прапор. До міст вимоги простіші – досить герба. Хоч і наявність прапору теж схвалюється. У Франківська з цим повний порядок. Місто має цілих два герби (великий і малий) та власну хоругву. І ця атрибутика має вагоме історичне підґрунтя.
У спадок від лицарів
Перші герби виникли у Середньовіччі. Своєю появою вони завдячують лицарям, а точніше їхнім обладункам. Обличчя закутого в залізо воїна було закрито, і в бою стало важко розрізнити своїх від чужих. Тому лицарі наносили на щити певні малюнки, які копіювали їхні слуги та зброєносці. Пізніше виникла ціла наука геральдика, яка займалася реєстром існуючих і створенням нових гербів.
 |
Поступово герби переросли межі лицарських обладунків. Їх чеканили на монетах, зображали на печатках, наносили на прапори й фортечні укріплення. Починаючи з ХІІ століття, європейські міста поступово звільняються від влади феодалів та обзаводяться власними гербами. Відтепер кожен магістратський документ мусив бути скріплений печаткою, на який красувався герб міста.
Королівський дарунок
Польський король Ян ІІІ Казимир 14 серпня 1663 року затвердив надання Станиславову магдебурзького права. Мало того, монарх люб’язно дарував мешканцям герб міста. Ось уривок із королівського привілею:
«Окрім того, надаємо згаданому містові герб: браму з трьома вежами, а в отворі брами – знак найдавнішого роду шляхетського – напівтроїстий хрест «Пилява». Його рисунок чітко та виразно виконав маляр посередині цього нашого диплома. Герб цей маєте завжди вживати як тепер, так і в майбутньому, мати його на своїх печатках, витискати на всіх документах таємних і гласних, які видаватимуть урядовці цього міста, також у судових процесах і вироках, як також усі листи мають бути ним опечатані та затверджені».
Для сучасних істориків і краєзнавців дуже важливо хоча б одним оком поглянути на цей привілей. До нас дійшла велика кількість пізніших малюнків герба, але всі вони чорно-білі. Через те виникла плутанина щодо кольорів. На жаль, оригінал привілею зник ще у ХІХ столітті. Проте у відділі рукописів Ягеллонської бібліотеки Кракова зберігається другий примірник документа. Історико-краєзнавче об’єднання «Моє місто» ще два роки тому направило туди листа із проханням отримати копію, але відповіді досі нема.
Отже, герб Станиславова візуально являв собою фрагмент фортечної стіни із трьома зубчастими вежами. Посередині містилася відчинена брама з геральдичним хрестом «Пилява». Розшифровка герба не є складною. Брама із вежами символізує фортецю, яку заклали магнати Потоцькі для охорони кресів (кордонів) Речі Посполитої. «Пилява» натякає на засновників міста. У пізніх копіях цей хрест зображали як срібним так і золотим, тому дослідники довго ламали голову – який же варіант правильний? Відповідь знаходимо у генеалогії. На початку ХVII століття рід Потоцьких розділився на дві лінії – срібну «Пиляву» та золоту. З часом «золотисті» Потоцькі розплодились, як таргани, та перетворилися на дрібних шляхтичів. А от «срібним» вдалося зберегти і примножити статки, досягти провідних посад у польській, австрійській і навіть російській монархіях. Засновник Станиславова відносився до «срібної» лінії, тому й «Пилява» на щиті відповідна.
Австрійці кілька разів затверджували «свої» герби, але всі вони були варіаціями старого символу міста. Висота та кількість веж, форма бійниць і геральдичні кольори нерідко були напряму пов’язані із талантом, смаком і настроєм художника. Аби покласти край всій цій анархії, польський краєзнавець Юзеф Зелінський провів ґрунтовне дослідження, на підставі якого міська рада затвердила остаточний герб Станиславова. Це сталося 10 березня 1938 року. Проіснував він недовго.
Ключ з перфокартою
За часів СРСР місто довший час взагалі не мало ніякого герба. Неофіційним символом Івано-Франківська була ратуша, яку ліпили де треба й не треба. Офіційний герб з’явився лишень у 1986 році, напередодні 325 річниці міста. Тоді міськвиконком затвердив проект художника Миколи Сарапіна та архітектора Василя Коропчука.
  |
На червоному фоні зображено жовтий ключ, який перерізають дві хвилясті лінії. Вгорі непропорційно маленькі серп і молот, та напис «Івано-Франківськ». Історики стверджують, що цей герб порушив чи не всі писані геральдичні закони, проте він мав одну суттєву перевагу. У досить лаконічному малюнку була зашифрована вичерпна інформація про місто зокрема та Прикарпаття в цілому. Ось фрагмент пояснювальної записки:
«Герб виконано у кольорах державного прапора УРСР. Барви щита червона та блакитна відповідали колористиці стяга республіки. Разом із серпом та молотом барви мали засвідчити, що Івано-Франківськ – невід’ємна частина УРСР. Ключ символізував місто як географічний, економічний, адміністративний і культурний центр Прикарпаття. Орнамент вишивки уособлював самобутню народну творчість жителів краю. Вежа була символом історичного минулого, шестерня та перфострічка засвідчували перетворення міста на промислового гіганта. Дві хвилясті золоті лінії мали викликати асоціації з розташуванням населеного пункту в межиріччі двох Бистриць».
Цей герб невдовзі пішов у небуття разом із СРСР. Сьогодні його можна побачити лише на стіні військової поліклініки на вулиці Шпитальній.
Архангел у пташиній компанії
На початку 1990-х комуністичний герб став неактуальним, через що міська рада оголосила конкурс проектів. Відгукнулася ціла купа аматорів-ентузіастів, більшу частину яких становили графомани від геральдики. Чого тільки не пропонували: каменяр, який лупає бідолашну браму, брезентовий намет, пронацистський орел, численні ратуші, нафтові вежі та інше. Оригінальний проект подав академік Грабовецький, де у відчиненій брамі стояла коронована галка (символ Галичини), а три вежі дещо нагадували перевернуті вулики.
Нарешті 17 лютого 1995 року міська рада затвердила малий і великий герби та прапор Івано-Франківська. За основу взяли проект місцевого художника Івана Марчука, який отримав премію у 25 мільйонів карбованців.
Малий герб сильно нагадував польський. Змінилася форма щита (з французького на іспанський) та замість «Пиляви» у брамі тепер стояв архангел Михаїл. При чому браму довелось значно збільшити, оскільки у стару архангел фізично «не пролазив».
Чому провели таку рокіровку? В першу чергу з політичних мотивів. «Пилява» була родовим знаком магнатів Потоцьких, яких багато хто з представників громадськості вважав за душителів і гнобителів українського народу. Деякі «фахівці» навіть асоціювали три перекладини із трьома сотнями козаків, яких поляки замордували під Берестечком. Про те, що саме Потоцькі були засновниками міста, чомусь воліли не згадувати, ба навіть рішуче відкидали цю версію.
У покровителі міста «призначили» архангела Михаїла, оскільки флюгер з його зображенням колись прикрашав ратушну вежу. Те, що архангел вже є символом Києва, а патроном старого Станиславова був святий Вінцент, нікого з тодішніх можновладців особливо не хвилювало.
До герба також добавилась кам’яна корона у вигляді трьох зубців. У поясненні тлумачиться, що «це засвідчує приналежність Івано-Франківська до європейських міст, покровителькою яких вважалася грецька богиня Тіхе».
Великий герб відрізняється наявністю щитотримачів – геральдичних фігур у вигляді галок, яки символізують Галичину. От тільки намальовані вони так, ніби витирають об герб лапи. Чи, може, це лише здається?
Ілюстрації – з книжки Зеновія Федунківа «Герби Івано-Франківська (Станиславова)»
