Старий християнський цвинтар, той що за готелем «Надія», почали методично нищити у 1980 році. Екскаваторами вирили величезні ями, куди грейдерами зсували надгробки. Щоправда, не всі. Творчій інтелігенції міста вдалося відстояти кілька могил. Наприклад, залишилося поховання польського повстанця і приятеля Карла Маркса Свідзінського, українського композитора Дениса Січинського, адвоката і друга Франка Мелітона Бучинського.
Але серед збережених надгробків був один, який не фігурував у жодному «охоронному» списку. Це скромна могила Ельжбети Дельфіни з Білінських, удови польського офіцера Пьотровського. Вона розташована біля входу до Меморіального скверу з боку вулиці Мельника. Ніяких особливих заслуг при житті за цією пані ніби не значилось. Принаймні в енциклопедіях і довідниках про неї – ані слова…
Цікаву історію з цього приводу повідав один зі станіславських старожилів. Той надгробний пам’ятник прикрашають кам’яні хрест і якір (символ вічної стоянки). А серед бульдозеристів, які безжально «зачищали» цвинтар, був один, який колись служив на флоті. І, мовляв, у нього просто рука не піднялася знищити морську символіку. Тому цю могилу він не чіпав і колегам заборонив.
Comments are closed.