Дивно, що українські книговидавці досі не перевидали автобіографічний роман Горація Сафріна «Комічні і особливі історії мого життя». У ній він наводить безліч байок і легенд з життя Станиславова першої половини ХХ століття.
Ось одна з них, пише Репортер.
У 1920-х роках жив у місті старий єврей із довгою бородою – Мойше Йоллес, який торгував сіллю. У Станиславові він мав репутацію дивака і прославився своїми чудернацькими прожектами. Наприклад, одного разу Йоллес поїхав аж до Варшави і пішов до віце-міністра фінансів Яблонського.
«Мені треба потрапити на прийом до міністра», – заявив старий.
«Навіщо?», – поцікавився чиновник у приймальні.
«Я маю геніальну ідею, як збільшити доходи соляної монополії», – відповів Йоллес.
Коли міністру доповіли про візитера, той приймав урядову делегацію з Югославії. Але пропозиція його зацікавила, адже Польща переживала економічну кризу і додаткові надходження до бюджету точно не були б зайвими. Тому міністр швидко розпрощався з югославами та прийняв гостя зі Станиславова.
«Шановний пане Йоллесе! Незважаючи на свій поважний вік, ви здійснили далеку подорож. Чи можна довідатись деталі вашого проекту?» – спитав він.
«Ваша екселенція! – гонорово промовив дідуган. – Треба підняти ціну на сіль!».
