Є крилатий вислів про те, що «ідеї витають у повітрі». А ще є цікава закономірність – вони довший час можуть собі витати десь там далеко, а потім прийти на думку водночас кільком різним людям.
Вчені навіть придумали спеціальну гіпотезу, в якій назвали це явище множинним відкриттям. У нас таке теж спрацювало.
До теми: Легенди Станиславова. Дефенестрація: за що Леніна викинули з вікна
Живе у Франківську художник Назар Кардаш. Кожного разу, коли він проходив майданом Шептицького, то відчував, що там бракує пам’ятника митрополиту. Ця людина залишила надзвичайно яскравий слід в історії України і заслуговувала на більш гідне вшанування, ніж табличка із назвою площі. Але як привернути увагу громадськості до ідеї? Назар Кардаш підійшов творчо – вирішив намалювати картину, де посеред площі вже стоїть пам’ятник владиці Андрею. Це було ще в 2012 році, коли сьогоднішнім монументом ще й не пахло. Оскільки теперішнє місце статуї тоді займало ковальське «Великоднє сонечко», Кардаш помістив її трохи ближче до фонтану.
Читайте також: Легенди Станиславова. Театр у стилі «економ»
Коли картина була майже завершена, до художника зателефонував видавець Василь Іваночко та запропонував зустрітися. За кавою сказав, що наближається 150-річний ювілей митрополита, і було б добре увіковічнити його у бронзі. «Василю, я вже намалював такий пам’ятник», – відповів Назар Кардаш.
Цікаво, що Іваночко перед тим ініціював конкурс на кращий проект. Але митці його проігнорували – ніхто не подав жодної роботи. Довелося починати другий. Видавець попросив, аби Назар Кардаш створив свій проект і представив його журі. Той погодився і запропонував пам’ятник, де Шептицький зображений ще молодим, 35-річним чоловіком – саме таким він запам’ятався мешканцям Станиславова, коли був тут єпископом.
Та цього разу на конкурс подали цілих сім робіт. Переміг проект львівського скульптора Степана Федорина. Саме його варіант відкрили у 2015 році на майдані Шептицького.
