Коли дивишся на парадні поштівки старого Станиславова, бачиш нарядних дам і кавалерів, що неспішно прогулюються вулицями та площами, то складається враження, що за Австрії життя було безтурботним і веселим.
Зранку до вечора оркестр грав на вулицях вальси Штрауса, у численних кав’ярнях і цукернях публіка їла смачнючі штрудлі, повсюди квіти, їжа без ГМО, а повітря чисте та прозоре, адже ера автомобілів ще не настала, пише Репортер.
Та яскрава картинка дещо блякне при погляді на цю поштівку. На ній бачимо престижний готель «Уніон», що стояв у самому центрі Станиславова (тепер це бізнес-центр «Київ»). Уважно погляньте на передній план. На дорозі лежать велетенські купи кінського навозу, запах від яких, напевно, перебиває аромати тістечок із кав’ярні «Уніон». Але кінським лайном «порядок» на вулиці не закінчувався. Ось як це описав журналіст «Кур’єра Станиславівського» в 1911 році:
«Вулиця є смітником. Усе непотрібне викидається в нас на вулицю. Якщо якась річ вже немає вартості для нашого громадянина, який не є «соціально свідомим» і не віддасть до фонду збагачення Товариства Народних Шкіл, він її просто викидає на вулицю. Старі калоші, афіші, шкірки від апельсинів, відходи від фруктів, недопалки, зошити, бите скло і порцеляна, старі краватки, частини шнурівок, фрагменти дамського гардеробу, картонні коробки, старі гаманці – все це можна побачити на вулицях, оскільки воно викидається продавцями з магазинів чи мешканцями через вікна. Часто, переважно вночі, на вулицю через вікна виливаються повні миски, вміст яких торкається тіла чи честі когось із співгромадян. Інколи це є предметом поліційних розслідувань і навіть судових процесів…».
А ви кажете, у Франківську мешканці нечемні. Та різні – нічого особливо не змінилось, крім архітектури, на жаль.
