Старовинні храми центру Івано-Франківська є неодмінною складовою будь-якої пішохідної екскурсії. Катедра, вірменська церква, колишній костел на майдані Шептицького — саме вони формують неповторне обличчя нашого міста. Однак усього цього могло й не бути, пише Репортер.
Мистецтвознавець Володимир Баран пригадує одну нараду, що відбувалась у парткабінеті, у будинку теперішньої юнацької бібліотеки на стометрівки. Було це наприкінці 1960-х років. Слово взяв уповноважений обкому по справах релігії такий собі товариш Чортоп’ятов. Його не любили навіть однопартійці, й було за що. Дядько був занадто нудний і «комуністично правильний».
«Я вірю, — сказав цей Чортоп’ятов на нараді, — що до комунізму ми прийдемо без жодної церкви в Івано-Франківську».
А далі він просто закликав позносити всі міські храми, влаштувавши на їхніх руїнах скверики або палаци піонерів.
Володимир Баран не витримав і різко відповів, що й при комунізмі житимуть люди, які будуть цінувати пам’ятки архітектури та розбиратися в мистецтві.
Чортоп’ятов поскаржився. Барана кілька разів викликали на профілактичні бесіди до різних чиновників, але все обійшлося. Храми ніхто не чіпав. А у 1971 році вийшов путівник Прикарпаттям, в якому вперше за радянських часів була описана сакральна архітектура Івано-Франківська. Описав її Володимир Баран.
