Мікрорайон Пасічна за кількістю новобудов, напевно, лідирує у Франківську. Коли їдеш повз сучасні висотки, важко уявити, що тут колись було маленьке село, яке у 1958 році приєднали до міста. Нині про колишнє сільське минуле майже нічого не нагадує. Кількість старих хатинок стрімко зменшується, поступаючись місцем багатоповерхівкам.
Втім, є на районі одна споруда, на яку в забудовників рука (чи то ківш бульдозера) точно не підніметься. Це греко-католицька церква святого великомученика Дмитрія, зведена у 1904 році, пише Репортер.
За понад сторічну історію храм кілька разів чудом уникнув знищення. Вперше це сталося у 1916, під час Першої світової війни. Тоді лінія фронту стабілізувалася по річці Бистриці-Солотвинській. Позиції в Пасічній тримали австрійці, яких регулярно обстрілювала російська артилерія. Більша частина села лежала в руїнах, але храм ворожі снаряди обійшли.
За совітів церкву закрили, а пізніше влаштували склад театрального реквізиту. В середині вісімдесятих у мікрорайоні активно працювали будівельники з соціалістичних країн. Німці й чехи зводили житлові будинки, лікарню, школу. А ще будівельники з НДР мали спорудити тут великий кінотеатр. Якраз на місці старої дерев’яної церкви.
Вже був затверджений проєкт, виділили техніку, але виникло питання – хто зруйнує храм? Німці навідріз відмовились це робити. Вони казали, що без проблем збудують кінотеатр, але храм трощити не згодні. Якщо церкву знищать місцеві – тоді нема питань.
Мешканець Пасічної Ігор Каюк казав, що німці навіть підігнали бульдозер з грейдером і залишили ключі у замках запалювання. Мовляв, хто бажає, – вперед! На щастя, охочих не знайшлося. Нині церква Святого Дмитра є найдавнішим об’єктом Пасічної.
