Легенди Станиславова. Втеча Коритовського

У Кам’янець-Подільській фортеці екскурсоводи завжди розповідають про легендарну втечу розбійника Устима Кармалюка. Нібито численні коханки цього подільського Робін Гуда приносили йому їсти. Продукти загортали у хустинки, і коли їх назбиралося близько сотні, розбійник зв’язав з них довгу мотузку, спустився по стіні фортеці і накивав п’ятами.

А ось аферист Костянтин Коритовський пішов іншим шляхом. Сотні коханок в нього не було, та щоб втекти з тюрми, йому вистачило однієї. Наприкінці ХІХ століття він видавав себе за графа, придбав у селян худоби на 10000 корон, розрахувавшись фальшивим векселем. Коли афера розкрилася, Коритовського заарештували. Він опинився у станиславівській слідчій тюрмі, що містилась у колишньому монастирі тринітаріїв на Старозамковій, 2. Дуже швидко «граф» став вдавати хворого, тож його перевели до в’язничного лазарету, де умови утримання були трохи кращими.

Там він познайомився з 17-річною донькою начальника тюрми Матильдою Данкевич. Це була дуже дивна дівчина. Журналісти писали, що вона «мала романтичну натуру», часто приходила до тюрми, вибирала симпатичних в’язнів і крутила з ними любов. За описами, вона була невеликого зросту, рум’яна, «з примруженими очима». Можливо, з такими зовнішніми даними, дівчина не могла знайти собі гідного кавалера на волі, а от за ґратами конкуренток в неї не було. Татуся походеньки доньки, схоже, мало хвилювали – він ще й виготовив їй перепустку…

Читайте: Легенди Станиславова. Привіт від меблевиків

Коли Матильда вперше побачила Коритовського – «середнього зросту, з елегантською поставою, без бороди» – то одразу в нього закохалася. Він попросив допомогти із втечею, дівчина довго не вагалася. Якось ввечері, у листопаді 1898 року, вона пронесла до лазарету пальто і накладні вуса. Під ручку із переодягненим Коритовським Матильда сміливо попрямувала до виходу.

Читайте: Легенди Станиславова. Живописне пророцтво

При брамі тоді стояв охоронець, якого нещодавно перевели зі Львова і він ще погано знав в’язнів у обличчя. Про всяк випадок, дозорець перепитав директорську доньку, хто це з нею. «Це мій вуйко!», – гордо відповіла вона. Біля військового шпиталю на них уже чекав двокінний фіакр, що повіз їх на вокзал. Але потяг, яким вони планували втекти, вже пішов. Пришпорюючи коней, втікачі перехопили його у Марківцях. Тут парочка розділилася. Коритовський поїхав у Румунію, а Матильда дочекалась наступного потяга і рушила до Львова. Однак, на станиславівському вокзалі її впізнав капрал поліції Кляйнвахтер, який зняв дівчину з потяга. Вона усе розповіла слідчим, але на той момент Коритовський уже перетнув кордони імперії.