Коли знесли мури станиславівської фортеці, центр міста перемістився з площі Ринок на південь. В районі теперішньої стометрівки виникла прогулянкова зона, яку сучасники називали лінія А-Б. Пані, немов на подіумі, демонстрували там свої нові сукні, а чоловіки мірялися годинниками та сигарами.
Найдавнішу згадку про цю лінію віднайшла краєзнавиця Олена Бучик – у газеті «Хроніка Станиславівська» від 25 жовтня 1885 року. У статті йдеться про те, що фешенебельна частина міста починалася від крамниці Каетана Копача і тягнулась до готелю «Під оленем». Із крамницею більш-менш зрозуміло. Вона містилась у наріжнику будинку на початку теперішньої Галицької, який оточував пасаж Гартенбергів і був зруйнований у часи Першої світової війни.
А де стояв готель? У міських хроніках він далі не згадується – скоріш за все, будинок знесли, аби звільнити місце для більш вишуканої кам’яниці. Трохи світла проливає «Кур’єр Станиславівський» за 1910 рік. У замітці «Наше корзо» описується лінія А-Б на вулиці Сапіжинській, тобто Незалежності.
«О сьомій годині вечора елегантна публіка заповняє ту найбільш рухливу вулицю і починає безглузду крутанину від аптеки Аміровича (стояла на перехресті Галицької та Бельведерської – Авт) до карлсбадського складу порцеляни».
У 1905 році в межах так званого Банківського кварталу заможний єврей Грауер збудував великий триповерховий особняк (Шашкевича, 2). Перший поверх здавався в оренду. Спершу там була фірмова крамниця хімічної фабрики «Тлен», потім дрогерія Яна Домбровського, а приблизно з 1910 року – магазин фарфорових виробів «Карлсбадський склад порцеляни і скла».
Отже, лінія А-Б тягнулася уздовж теперішньої Незалежності – від пасажу Гартенбергів до перехрестя з Шашкевича. Саме тут рафіноване панство розверталось і крокувало назад. Напевно, цим і пояснюється катастрофічний брак старих поштівок із видами дальнього кінця стометрівки.
Поштівки з колекції Зеновія Жеребецького
