Лихі дев’яності не оминули провінційний Івано-Франківськ. Тут теж були свої бригади, стрєлкі, розборкі та інші невід’ємні атрибути періоду дикого накопичення первісного капіталу. Франківці, певно, давно забули, хто тоді керував, скажімо, обласною радою, але імена бригадирів і досі на слуху — Бен, Корягін, Сюся, пише Репортер.
Журналіст Богдан Скаврон так описував найвідомішого з них:
«Про Сюсю найкращої думки було багато людей в місті: комусь він допоміг грішми, комусь — дав пораду. В певних колах він завоював авторитет людини справедливої, яка вирішує багато проблем. Але у Сюсі було ще тіньове життя, в якому він стояв на перетині кримінальних інтересів».
І ось на тому перетині кримінальний авторитет став комусь впоперек дороги. 14 липня 1995 року на автостоянці біля готелю «Україна» Сюсю смертельно поранив найманий вбивця. А через місяць на площі перед готелем встановили пам’ятник Івану Франку.
Перед урочистим відкриттям, що відбулось 26 серпня, фігура кілька днів стояла накритою білим простирадлом.
Розповідають бувальщину, що однієї ночі під це полотно залізли двоє підпилих приятелів, яких цікавило, кому ж це ставлять пам’ятник. Коли вони звідти вилізли, один пияк дорікав іншому: «Я ж казав, що то Франко, а ти — Сюся, Сюся!».
