Легенди Станиславова. Про користь пішої ходьби

Буває, історичні події трапляються (або не трапляються) через якісь дрібниці. Коли ота дрібниця випадково спрацьовує у потрібний час, у потрібному місці, ще й з потрібною людиною – наслідки можуть бути непередбачуваними. У двадцятих роках минулого століття німецький обер-лейтенант Вогельсанг надрукував брошурку «В окопах Галіції», де згадує один дивний випадок.

Під час Першої світової він воював на Східному фронті. Влітку 1916 року російська ІХ армія прорвала фронт і швидко наближалась до Станиславова. Місто боронив І австро-угорський піхотний корпус, яким командував немолодий генерал Карл Кірхбах ауф Лаутербах, пише Репортер.

10 серпня росіяни пішли на штурм. Австрійці не планували здавати Станиславів і чинили шалений опір. Російська артилерія обстрілювала середмістя, снаряди рвалися повсюди, населення ховалось по підвалах.

Командування австрійського корпусу мешкало у готелі «Уніон» – теперішньому бізнес-центрі «Київ», що на стометрівці. З початком наступу штабні офіцери зібрались на командному пункті біля казарм інфантерії, а от командир корпусу кудись зник.

Легенди Станиславова/Івано-Франківська. Найбільший будильник міста

Критичний момент настав, коли в район Майзлі вийшли заамурські стрільці. У резерві авст­рійців були два батальйони, які контратакою могли виправити ситуацію. Але команду мав дати лише Кірхбах ауф Лаутербах, а його все не було. Офіцер зв’язку, якого спеціально відправили до готелю, доповів, що в номерах генерала нема.

Тим часом росіяни витіснили австрійців за колію, виникла загроза оточення. Начальник штабу корпусу розпорядився відступати. Коли перші австрійські підрозділи вже переходили Бистрицю-Солотвинську, а зв’язківці змотували телефонні кабелі, у штабі з’явився Лаутербах. На німе запитання офіцерів «І де ж ви швендяли?», генерал повідомив таке.

Легенди Станиславова: перші пожежні – герой і боягуз

Початок артобстрілу застав його в номері, тож він поспішив на командний пункт. А оскільки мешкав на четвертому поверсі, то вирішив скористатися ліфтом – між іншим, першим електричним ліфтом Станиславова. Та щойно він почав рух, від близького розриву снаряду зникло світло, тож кабінка застрягла між поверхами. Далі, поки лагодили динамо-машину, генерал десь дві години спілкувався з ліфтером.

Ото пішов би той Лаутербах сходами, прибув би на командний пункт вчасно, може, росіяни і не здобули б Станиславів, який потім тримали цілий рік. Тим більше, що одразу за Бистрицею їхній наступ здох.

Автор: Іван Бондарев

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні