Відверто зізнаюсь, вважав, що різні там колони, портики, ліпнину та інші речі архітектори роблять лише для краси будівлі. Та після прочитання есе відомого франківського журналіста, метафізика (а тепер ще й політика) Олега Головенського зрозумів, що не все так просто.
Головенський узявся розшифрувати символізм декору, а за приклад узяв австрійську кам’яницю на стометрівці (Незалежності, 14), пише Репортер.
«Класична триповерхова архітектура центральної частини Станиславова несе в собі кодовану символіку Духовного шляху людини, – пише він. – Перші поверхи виконані в стилі «грубого необробленого каменю». Вони символізують «людину егоїстичну», «людину матеріальну», заклопотану виключно задоволенням власних, або колективних тілесних потреб.
Другі поверхи символізують людину, що пізнала єдність матеріального та метафізичного. Піфагорейська четвірка – прямокутне вікно, символізує Матеріальне. Трикутник над вікном (духовне) – триєдину сутність Творця. Буває інший варіант – над прямокутним вікном – дуга, сегмент кола, яке символізує Єдиного Бога.
Треті поверхи символізують Стан Просвітлення. «Корона» (або «розрив» карнизу) над вікном третього поверху символізує етап у духовному розвитку людини, коли вона починає бачити нематеріальні сутності, вищі сили. Адепти кажуть, що тоді «відкривається Небо». Карниз і вікно під ним – матеріальний світ. Корона, що ніби розрізає карниз, – відкрите «третє око», яке бачить метафізичне й напряму отримує від Вишніх Сфер Універсальне знання – Гнозис».
«Занадто накручено!», – скаже скептик. Можливо. Але варто пам’ятати, що чимало будівничих були масонами й кодували основні постулати свого вчення в архітектурі багатьох європейських міст. То чим Станиславів гірший?
Comments are closed.