Головний фасад івано-франківського драмтеатру прикрашає кам’яне панно «Троїсті музики». Його автор – відомий скульптор, лауреат Шевченківської премії Василь Вільшук. Панно величезне, 120 квадратних метрів. Зрозуміло, що одна людина там би не впоралась, тому над барельєфом працювала ціла група художників, скульпторів, а також кілька підсобників.
Серед них був і Сергій Лапко, який розповів “Репортеру” цікаву історію.
«Це був 1978 чи 1979 рік. Мій товариш, художник Володя Гуменний, запропонував підробіток. На стіні драмтеатру автори намалювали ескіз, а ми мусили вирубувати деталі по лекалах, надаючи зображенню об’єм. Нас було десь п’ять або шість, кожен мав свою ділянку. Наприклад, мені дісталася ліва половина (спина і все, що нижче) лівого гуцула, який грає на скрипці. Працювали після основної роботи, здається, два тижні – на риштуваннях зі страхівкою, десь по три години на день. Але платили добре. Після чорнової обробки група художників доводила за нами вже начисто».
За словами Сергія, працювати було трохи важко, адже рубали зазубреними сокирами, а камінь був доволі твердий – може, пісковик, зараз Лапко вже не пам’ятає. І одного разу вони вирішили спростити собі роботу…
«Ми підігнали компресор і запустили відбійний молоток, – розказує Сергій Лапко. – Але щойно я почав ним довбати, як в «мого» гуцула відвалилася половина дупи. Я вже думав, усе, катастрофа, але автори заспокоїли – «це байка, зашпаклюється». І дійсно, поставили гуцулу трикутний протез. З вулиці вставка майже непомітна, але я завжди її бачу, коли проходжу поруч».
Фото Юлії Стовпюк
