Коли ще не було автомобілів, роль таксі виконували фіакри – коляски з кіньми. Вони гуртувались у кількох визначених для цього місцях – навпроти теперішнього готелю «Дністер», біля пасажу Гартенбергів, на початку Бельведерської та ще на парі «парковок».
Та найбільш «хлібною» стоянкою вважалася площа перед вокзалом, його тоді називали колійовим двірцем. На старій австрійській поштівці видно величезну чергу кінних екіпажів, яка викликає повагу до залізничного сполучення Станиславова, пише Репортер.
Австрійців змінили поляки, але фірмани й надалі возили клієнтів, незважаючи на те, що в 1934 році у місті вже було й 68 таксомоторів. Не зникли фіакри і за німецької окупації, однак тепер вони возили пасажирів за новими правилами.
Позачергово обслуговували стовідсоткових німців – тих, що з Фатерлянду. За ними йшли фольксдойчі (етнічні німці, які проживали поза межами Німеччини). Потім фірмани повинні були обслужити гітлерівських союзників – угорців, італійців, румун. Українці з поляками мали право сісти у фіакр не раніше, ніж через 20 хвилин після прибуття потягу, і то за умови, що у черзі не лишилося жодного представника «вищої раси».
Євреям проїзд в екіпажах був заборонений. А незабаром у місті їх взагалі не лишилось.
