Історія філософії по-гуцульськи: всьо, шо є, має почєток, кінец і середину

Єк Вам вже вповідав’ім, Пітаґорас то направду був Лука Гарматій з Розтік. Πυθαγόρας, єкий заснував школу цифрувачів у Головах.

Учів вин там про то, єка є натура цифри і єк цифри рєдют сьвітом. А всьо починаєтси вид музики. Бо до Голов приходили музиканти: з Замагори Стринадюки, з Буківця Тафійчуки, а з Сарати Прилипчани. Тай грали. А вин слухав. А зачьув не тілько то, шо в музици граєси по два, по штири, ци по шішнайціть, – йдеться в продовденні серії “Історії філософії по-гуцульськи” від о. Юзефа Тішнера на порталі “Збруч“.

Попередня серія: Історія філософії по-гуцульськи: На почєтку мусит бути ціна

Лука Гарматій учьув октави, квінти, кварти. То вже шош та значьит. Шо? Значьит, шо цифра цифрує. Хочіш мати иншість мижи звуками, озми струну доугу тай коротку. Можеш узєти грубу або тонку. Ни чьуєш, шо цифра цифрує? Єкос раз ландав наш верьховинский Пітаґорас з риб коло кузні. Була то кузня в Криворівни коло Черемошу. А в кузни клеплют ковачі. Чьути було: дінь-дзінь, дінь-дзінь. А шош було видко? Видко було тай чьути, шо ниєднакість звуків браласи з того, шо кливці ниєднакі. Єк тєжкий кливец, то звук єкийс такий изгрубший, лекший кливец – то звук май єкийс тоньший. Ни чьуєш, єк цифра цифрує?

До теми: Історія філософії по-гуцульськи: Діоґенес з Сінопеусу

Єкос в літі на Йвана війшов Лука Гарматій на полонину Скупову вночі. Нічь була єсна . Місєц поволи здоймавси на небо. Було тихо. І в таку нічь Лука Гарматій учьув: сьвіт играє. Всьо шо є – в’но бринит музиков. Чьути гармонію всесьвіту. Але то не кождий учьує. Люди мают шум у вусі. Тай не тілько в вусі, а й в душі такіж. Забагато шуму в людих, аби могли то чьути. Але єкбис то колис учьув, то бих вкємував таємницу сьвіта.

Йой, моцний Боже. Цифри не тілько то роб’ют, шо сьвіт є цифрований, вни й сами себе цифруют. Множут си и ділют си, додают си и видоймают си, а всьо почерез єкийс такий порєдок конечности. Лука гадкував: “Єдно додане до парного чінит нипарне. Єдно додане до нипарного чінит парне.” Шо бих повів? Таке право цифр. А всьо, шо є, має почєток, кінец і середину. То є три. Й тра тьи знати, шо єк хтів бес пизнати ціліст, мав бес порахувати до трьох. Та й Бога пошєнуєш тогди, єк три рази повториш: сєтий, сєтий і шє раз сєтий…

Багато бих мож було про то вповідати. Мудрому доста. А дурному шкода тіко слів городити.

До теми: Історія філософії по-гуцульськи: Чого мовчав Гераклітос?

Конец школи цифрувачів був нивеселий. Ни знати єк і хто, але рознесла си чьутка, шо тота школа то є масонска справа. І зачєло си гонінє. Люди ни гей знали, шо то за справа та масонска справа, але боєли си помору овец тай бріхням повірили. Лука Гарматій віїхав на вигнанє дес пид Тернопіль, в містах поробили торгові школи і банки. Ну а цифрувачі поробилиси спеціялістами вид цінників і їх мож стріти в місті на єрмарку, єк гендлюют валютов. Так шо сталоси, єк Ясьо і Рузя казали: на почєтку є ціна.

Переклад Олеся Герасима