Біля технічних воріт палацу Потоцьких в асфальт вкопані муляжі гармат. Сьогодні це все, що залишилося від потужного арсеналу Станиславівської фортеці. Колись наше місто вважалось ключовим вузлом оборони Прикарпаття, на його мурах стояли численні гармати. Скільки їх було, яких? Спробуємо порахувати.
Бронза попереджає…
Артилерію недарма називають Богом війни. Починаючи з XVI століття, вона грала на полі битви вирішальну роль. Відтепер перемогу отримував той полководець, хто грамотно керував гарматами.
При обороні фортець артилерія була незамінною. Коли споруджувався Станиславів, його прикривали спочатку шість, а потім вісім бастіонів. На кожному стояли гармати, сектори їх обстрілу перетиналися так, аби не було «мертвих зон». Зрозуміло, що більше стволів мала фортеця, то більше шансів у неї відбити ворожі штурми. Засновник Станиславова Андрій Потоцький був професійним воєнним і добре знався на військовому мистецтві.
Ось що пише про магната дипломат Франсуа Д’Алейрак, який відвідав наше місто у 1687 році:
«Його війська є тут єдиною обороною границь. Він призначає на військові посади, дає містам військові загони, дбає про запаси зброї, наповнює продуктами склади, всі гармати належать його армії».
Скільки саме гармат мав старий Потоцький, джерела не повідомляють. Історик Чеслав Хованець у книзі «Похід Собеського на Молдавію у 1686 році» лише сухо згадує, що зі станиславівського арсеналу гетьмана польного (тобто Потоцького) для походу були взяті гармати, порох та амуніція.
Наступний власник Станиславова Юзеф Потоцький продовжував «гонку озброєнь». Літописець Садок Баронч повідомляє, що, успадкувавши місто (у 1691 році – Авт.), молодий магнат віддав на його оборону 120 бронзових гармат. Паралельно з бронзовими на озброєнні європейських армій перебували й чавунні. Та при стрільбі вони часто вибухали й калічили прислугу. Відповідно для міцності їх робили грубими. Бронзові ж гармати спочатку видувались у слабкому місці, ніби попереджаючи про небезпеку. Через це вони вважалися значно кращими за важки й небезпечні чавунні.
Під кінець життя Потоцького фортечний арсенал значно побільшав. Той же Садок Баронч залишив розлогий опис похоронів власника міста у 1751 році. Там є такі рядки:
«У цей час уся тутешня артилерія, яка складалася з майже двохсот великих бронзових гармат особливого лиття, тричі дала залп».
Калібр вимірюється у… фунтах
У Львівській бібліотеці імені Стефаника зберігається цікавий документ із розлогою назвою «Інвентар Станиславівської зброярні, того, що на той час було діючим, тобто гармат, гаубиць, бронзових і залізних мортир, а також інших матеріалів, належних до артилерії, що там знаходилися, ясновельможного пана воєводи і генерала земель київських, складений на ново 18. 8. дня 1754 року». Його склав ревізор Адам Фількевич. У той час містом володів син покійного Юзефа Потоцького – Станіслав.
Опис дуже детальний, наводиться характеристика майже кожної гармати. Ось приклад:
«12-фунтова бронзова гармата з написом «Mea Munera Funera» (лат. «моє завдання вбивати»), всередині замість дельфінів* відлиті два леви, нижче від запалу герб «Пилява», під гербом латинський напис на пластині: «Андрій з Потоку в Станиславові Потоцький, каштелян краківський, полководець польовий королівської польської армії, Галицький, Лисецький, Снятинський капітан Божою милістю, благодійник народу і чужинців, що проживали в фортеці Станиславівський та місцевостях окільних… Року Божого 1688). Фрауба або ґуля на задній частині цієї гармати вилита у вигляді грона, при гарматі лафет, старий кований, колеса від неї поламані в дорозі ланцутській».
Що означає – 12-фунтова? Раніше калібр гармат визначався вагою ядра. Тоді масу обчислювали у фунтах, при чому кожна країна рахувала по-своєму. Так, класичний англійський фунт дорівнював 453 г, російський артилерійський – 491 г, а польський – 405. За допомогою спеціальної шкали можна встановити приблизний калібр артилерії Потоцького. На військово-історичному форумі створили навіть порівняльну таблицю. Вона допоможе зорієнтуватись у калібрах гармат, які захищали Станиславів.
| Вага ядра, фунти | 12 | 6 | 4 | 3 | 2 | 1,5 | 1 | 0,75 | 0,5 |
| Калібр, мм | 118,1 | 93,8 | 81,3 | 74,4 | 65 | 59 | 51,6 | 46,9 | 41 |
Від гармати до фонтана
«Інвентар…» пана Фількевича ділить гармати на кілька видів.
Перший розділ – «Гармати бронзові на лафетах». Із серйозної зброї ревізор нарахував сім 12-фунтових, одну 8-футову, п’ять 6-фунтових, сім 4-фунтових. З останніх п’ять гармат були «привезені під час похоронної процесії тіла святої пам’яті його імені каштеляна краківського гетьмана великого (Юзефа Потоцького)», а одну купили в Ляшках, що в Підкарпатському воєводстві. Але вона виявилась якоюсь нерівною та небезпечною для використання.
Далі йдуть гармати меншого калібру: від трьох до півфунтових. Загалом у фортеці було 87 бронзових гармат. Переважна більшість з них походить з XVII століття. Найстаршу привезли із Заліщиків, на ній викарбуваний 1527 рік. Наймолодша датована 1722 роком.
Усі гармати різного походження. Більшість – польські: Ланцут, Броди, Снятин, Богородчани. Кілька нових 6-фунтових гармат відлиті у Станиславові, при чому одна має зображення Спасителя і 12 апостолів. На багатьох стволах красується Пилява – герб Потоцьких. Трапляються й фігури Діви Марії, святих Йосифа та Вінцента. Останній був покровителем Станиславова.
Також згадуються імена гарматних майстрів. Якийсь поручник Верьє відлив дві 1-фунтові гарматки. А на 4-х фунтовій гарматі 1696 року залишив автограф такий Андреас Герольд. Де саме їх відливали, не зазначається.
Невідомо якими шляхами, але до станиславівського арсеналу потрапили й кілька імпортних екземплярів. Одна раритетна, датована 1564 роком, містить німецький напис
«Іду, з Божою поміччю, із германцями, до Дунаю». На іншій вказується регіон «Мене відлили там, де тече річка Ельба».
Другий розділ описує бронзові метальні гармати. Їх небагато – лише дві штуки. Колись було більше. Наприклад несправну 4-фунтову за наказом Потоцького в тутешній ливарній майстерні переплавили на великій дзвін для Станиславівської колегіати. А 1-фунтову гарматку з відома коменданта пожертвували на фонтани заміського палацу Бельведер і пожежні насоси для міста.
Опис бронзових гармат завершує розділ «Гаубиці». Найпотужнішою та найновішою зброєю Станиславівської фортеці вважались дві 20-фунтові мортири 1741 року. Одна оздоблена фігурою Богородиці, інша – постаттю святого Йосифа. 20-фунтів – це понад 140 мм. Для порівняння, калібр сучасної самохідної артилерійської установки «Мста-С» – 152 мм.
Далі буде.
Автор дякує Олені Бучик за фаховий переклад «Інвентарю…» з польської
* Дельфіни – скоби, що містяться посередині ствола бронзової гармати. Призначені для пропускання канату чи ланцюга з метою піднімання / опускання гармати.
Автор: Іван Бондарев
Comments are closed.