Минулої п’ятниці в Івано-Франківську відбулися громадські слухання щодо тарифу на перевезення у громадському транспорті. Перевізники пропонують збільшити граничний тариф з 2 до 2,5 грн. І вважають, що мають на це достатньо причин.
Перша – вже четвертий рік вони щодня з 10 до 16 год. безкоштовно перевозять необмежену кількість пенсіонерів. Друга – у жодному іншому місті немає гірших умов для перевізників, ніж в Івано-Франківську. І тарифи здебільшого вищі. Третя – дуже багато рейсів є неприбутковими, мовляв, вони заледве зводять кінці з кінцями.
Перевізники показали розрахунки, згідно з якими деякі тарифи мають становити навіть не 2,5 грн. а 3,02! Однак, переконують, якби в них забрали обов’язок перевозити пільговиків з 10 до 16 безкоштовно, то вони б і надалі возили по 2 грн.
Мешканців прийшло небагато. Однак це не завадило присутнім підняти більшість важливих запитань. Згадали про відсутність квитків, недотримання графіків, культуру обслуговування, приховування заробітків і т. д.
Один із мешканців – Остап Марківський – не повірив, що у перевізників зарплата 1147 грн. Сказав, що за такі гроші ніхто б не працював. Заступник голови асоціації перевізників Володимир Сохан відповів, що така зарплата вигідна пасажирам. Бо якби вони показали зарплату в розмірі 2‑3‑5‑10 тис грн., то це ще більше сприяло би збільшенню тарифу.
«Тобто ви так прямо сказали, що приховуєте реальну зарплату водіїв?, – спитав Марківський. «Ні, я вам приклад навів», – відповів Сохан.
А мешканець Григорій Мельник переконує, що скарги на перевізників міг би писати щодня. «Дощ сильний падав, – розповів він свою історію. – Заходить жінка з клунками і питає: чи можна по пенсійному? Водій сказав «Ні» й закрив двері. Совість треба мати, іконка перед ним лежить! Я підійшов, кажу: вибачте, у вас сидить дев’ять молодих людей і тільки я один із посвідченням. А він мені як почав про тих наглих пенсіонерів…».
Мельник попросив перевізників збагнути: у літніх людей пенсія – 1000 грн., їм не вистачає грошей на проїзд. Але достукатися до перевізників йому не вдалося: «Азарову про це кажіть!», – відреагував Володимир Сохан.
Правда, уже через кілька хвилин перевізники почали бідкатися й собі: дороги погані, а ремонт автобусів та запчастини – задоволення не з дешевих. Їм відповіли тією ж фразою: «До Азарова звертайтеся».
Крім цього, мешканці спитали перевізників: скільки страйків вони провели через нищення транспорту на поганих дорогах? Жодного. Більше того, коли в Івано-Франківську кілька громадських організацій проводили акцію проти неякісних доріг, то перевізники не взяли у ній участь.
Окрему увагу зосередили на хамстві водіїв. Нагадали й про те, що багато хто з них ходять «по маленькому» серед білого дня, прямо під автобусом. «Є дефіцит водіїв. Якби він мав нормальну зарплату, то на його місце було би два-три чи п’ять, – відбивався Володимир Сохан. – А так він кидає ключі та каже, що краще піде на будову, ніж паритися в автобусі».
І останнє, про графіки. Як сказав заступник начальника відділу транспорту Володимир Чих, досить часто вони дозволяють водіям з’їжджати з маршрутів… на ремонт. Отакої. Виглядає, що якості перевезень треба вимагати не у перевізників, а у влади.
Усе завершилося сваркою, кожен говорив про своє. Але нагадаємо, громадські слухання – це більше формальність, яку слід пройти перевізникам. Важіль впливу – виконком. От і подивимось.
